Культура як суспільне явище. Культура первісного суспільства
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
? ерудицію і виховує повагу до творчої спадщини людства. Почуття патріотизму і національна самосвідомість формуються завдяки вивченню української культури та її місця у контексті світової культури, що складає зміст останнього розділу курсу і цього навчального посібника.
2. КУЛЬТУРА ЯК НАУКА Є БАЗОВОЮ ЧАСТИНОЮ КУЛЬТУРОЛОГІЇ
Відомо майже триста визначень терміна культура. Поняття культура класично сформоване ще у Стародавній Греції. На той час його розуміння було таким широким, що сьогодні тотожне використання в науковій практиці неможливе. На теперішньому етапі розвитку цивілізацій культура поділяється на два великі напрямки:
- особистісного формування людини;
- універсального засобу суспільного життя.
Найбільш прийнятним є дуалістичне трактування: культура це вид діяльності, засобами якого по історичній вертикалі створюються духовні та матеріальні цінності.
Культура виконує чітко визначені функції, кожна з яких детермінована щодо суспільного життя:
- естетична передбачає формування високих естетичних рівнів і спадковості щодо їх сприйняття суспільством;
- інформативна надає інформацію про культурні досягнення людства, народу, нації, держави, регіону протягом історичного часу і виробляє моделі використання досягнень;
- зберігаюча передбачає збереження, консервацію і функціональність памяток історії та культури і соціумі, їх трансформацію в сучасні культурні процеси;
- виховна покликана пропагувати взірці для наслідування з метою розвитку кращого, що залишили попередники.
Майбутній фахівець повинен знати закономірності розвитку вітчизняної та світової цивілізацій, ураховуючи у своїй діяльності сучасні проблеми збереження та ефективного використання культурної спадщини.
Упродовж історичного часу культурний процес невпинно розвивався, збагачувався та ускладнювався. Наголосимо на періодах, які істотно вплинули на становлення і розвиток цивілізації та культури.
Культура як цілісне явище умовно поділяється на підгрупи: побутова, політична, правова, художньо-творча, технічна, виробнича тощо. Для побутової культури характерні особливості певної території, народів, які тривалий час проживають на ній. Народи відзначаються особливостями державного устрою, економічних відносин, обрядової системи вірувань, міжособистісних стосунків. Кожний регіон до певної міри має загальні риси зі своїми сусідами, але всередині нього помітні також суттєві відмінності.
Політична культура важливий чинник суспільства, що формується виходячи з реальних соціально-економічних відносин, які у різних народів в один і той же час розвивалися по-різному.
Правова культура формувалась і формується на базі перших двох, тому чим вище рівень суспільства, тим вище рівень правових відносин.
Художньо-творча культура уособлює багатоперспективність і багатовимірність і професійну мистецьку діяльність.
Внаслідок розвитку техніки впродовж останніх 150 років підвищились вимоги до технічної культури. Техніка супроводжує життя людини протягом усієї доби, пригнічує, перетворює її на техноробота, тобто істоту, що підкоряється машині. Машина диктує людині стиль поведінки, визначає майже повну залежність від себе, а відтак людина стає безпорадною без машини та її допомоги. Тому нагальним є питання про вироблення норм культури техніки, техніцизму та винайдення етичних співвідношень та взаємозвязків машини і людини. Ми не випадково висунули на перше місце машину, адже вона почала диктувати стиль життя на сучасному етапі.
3. Культура первісного суспільства
Існує кілька періодизацій найдавнішої історії людства: історична, археологічна, геологічна та ін. Для висвітлення первісної культури найбільш зручною є археологічна. Вона враховує матеріал, з якого виробляли знаряддя праці, а також техніку їх вироблення. Ще в середині XIX ст. датський археолог Христиан Томсен запропонував для її класифікації систему трьох віків камяний вік, мідно-бронзовий і ранній залізний вік, яка була покладена в основу сучасної класифікації. Археологічні епохи мають такі назви: палеоліт давній камяний вік, тривав від 2,6 млн. років до XII-X тис. р. до н.е.; мезоліт середній камяний вік, тривав приблизно з XII-X до VII тисячоліття до н.е.; неоліт новий камяний вік, тривав з VI до III тис. до н. е.; енеоліт в Україні співпадав з неолітом IV-III тис. до н.е.; бронзовий вік II початок I тис. до н.е.; залізний вік починається на межі II i II тис. до н.е.
Первісна історія починається з епохи праобщини. Це час появи знарядь трудової діяльності, виникнення найдавніших людей, збігається з початком палеоліту.
Починають історію людства з виникнення австралопітеків вимерлого виду антропоморфної мавпи (одного з найближчих пращурів сучасної людини). Існує дискусійна точка зору, що час їх виникнення 4-5 млн років тому. Від одного з видів австралопітеків біля 2 млн. років тому виник рід Homo людини. Цей рід презентує істота, яка вміла робити знаряддя праці, тому отримала наукову назву Homo habilis (людина вміла) або архантроп. Архантропи найдавніші люди, сформувалися як вид близько 1,6 млн років тому, вимерли біля 200 тис. до н.е. Вперше їх сліди було знайдено на о. Ява археологом Є. Дюбуа у 1891 р. (пітекантроп, яванська лю?/p>