Культура та історія
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?дії і Дальнього Сходу, то стародавня історія цих країн вивчається до 3-5 ст. н.е. До того часу, коли на зміну стародавньому суспільству тут прийшло феодальне, Таким чином, історія народів Стародавнього Сходу нараховує близько 3 тисячоліть. Велика географічна зона, що називається Стародавнім Сходом, простилається з заходу на схід від сучасного Тунісу, до сучасного Китаю, Японії та Індонезії, а з півдня на північ - від сучасної Ефіопії до Кавказьких гір і Південних берегів Аральського моря.
Розвиток Культури стародавнього Сходу був нерозривно повязаний з багатьма сторонами соціальних процесів Сходу. Культурологічний аспект східного життя ввібрав в себе риси економіко-політичного устрою, релігійних і філософських уявлень, побутових традицій, правових та етнічних норм. Культура Стародавнього Сходу виросла на основі первісної і зберігала магічне призначення. Так само, як і стародавні пращури, народи перших східних цивілізацій вважали, що певні дії, які здійснюються над зображення , сприяють їх виконанню і відповідно до оригіналу.
Середньовічна культура
Під культурою Середньовіччя розуміється культура пори раннього феодалізму. Важливою особливістю середньовічної культури є особлива роль християнського віровчення та церкви в умовах загального занепаду культури відразу після розпаду Римської Імперії тільки церква протягом багатьох століть залишалась єдиним соціальним інститутом, загальним для всіх європейських країн, племен і держав. Церква здійснювала величезний вплив на формування релігійного світогляду, розповсюдження ідеї християнства, проповідуючи любов і прощення і всіх зрозумілі норми соціального побуту, віру в загальне щастя, рівність, добро. В середньовіччі картина світу базувалася головним чином на образах і тлумаченнях Біблії. Вихідним пунктом пояснення світу було повне, безперечне протиставлення Бога і природи, неба і землі, душі і тіла.
В свідомості людини епохи Середньовіччя світ уявлявся як арена протиборства добра та зла, як деяка ієрархічна система, в якій знайшлось місце і Богу, і Ангелам, і людям, і потойбічним силам темряви. При цьому свідомість людини цієї епохи була глибоко магічною. Це була культура молитов, казок, міфів магічних заклинань. Значення слова , записаного і особливо озвученого було надзвичайно великим. Історія культури Середньовіччя це історія боротьби церкви і держави.
Культура доби Відродження
Розквіт культури Відродження(Ренесансу) припадає на ХV-ХVI ст.. Це не тільки особлива епоха, але й специфічний феномен західноєвропейської культури, що має світове значення.
В загальному розумінні Відродження розуміють як направленість культури до воскресіння античності. В цьому звязку культура Ренесансу розглядається як заперечення середньовіччя, як антитеза середньовічній схоластиці.
Такою є загальна характеристика доби Відродження:
- індивідуалізм практичний і теоретичний, що означає, що в центр свого світогляду і життєвої практики була поставлена людська індивідуальність;
- культ світського (не церковного) життя з підкресленим прагненням до чуттєвого задоволення;
- світський дух релігії з тенденцією до язичництва (тобто залишаючись релігійними людьми, представники Ренесансу стали приділяти менше значення обрядовій і культовій стороні релігійного життя, зосередивши свою увагу на внутрішній, духовній стороні);
- звільнення від влади авторитетів, що значило інше відношення до авторів і вченням, признаних середньовічною схоластикою;
- особлива увага до минулого, стародавності;
- надзвичайний смак до мистецтва.
Культура Нового часу
Специфічні особливості цього періоду: становлення техногенної цивілізації, буржуазних суспільних відносин, становлення раціоналістичного мислення.
Період Нового часу охоплює два різні за своїм соціально-психологічним характером етапи:
1) Майже все XVII ст. держава абсолютизму у Франції, Іспанії, буржуазна революція в Англії, наукова революція і формування нової наукової картини світу і метафізичної системи в філософії.
2) Завершення стадії мануфактурного розвитку капіталізму, утвердження вільної конкуренції в економіці, лібералізму в політиці, відкрита боротьба із застарілим феодальним ладом, боротьбою за здолання монополії церкви, прагнення до вільного мислення і просвітлення.
Паралельно зі змінами у діяльності відбувались зміни у суспільних
стосунках: розриваються колишні звязки особистої залежності людини від людини, зникає велика сімя, а натомість зявляється вільний, автономний індивід що є засадою явища під назвою буржуазний індивідуалізм. Все це спричиняє шалене прискорення темпів життя. Зростання масштабів соціальної динаміки.
Відбуваються величезні зміни у розвитку наукового природознавства і філософії. Галілей вперше звернув увагу на розробку методології науки. Йому належить думка, що наука має спиратися на спостереження і експерименти і користування математичною мовою. Саме на цій основі Ньютон створив класичну механіку. Видатні філософи XVII ст. - Ф.Бекон, Т.Гобс, Ф.Декарт, Б.Спіноза, Г. Лейбніц та інші - звільнили філософію від схоластики і повернули її обличчям до науки. Основою філософського пізнання для них стала не сліпа віра, а розум, що спирається на логіку і факти.
Відбулись суттєві зрушення і в інших сферах духовного життя:
- зявляється мистецтво в його розумінні, тобто мистецтво світське,