Культура епохи Відродження
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?ансна література розкривала притаманне багатьом людям того часу переплетення героїчного ентузіазму, титанічної енергії та різнобічності з рисами феодальними із хижацтвом „первісного нагромадження". Не випадково художниками Відродження, особливо в Англії (Кристофер Марло, Шекспір), було створено галерею персонажів - історичних, легендарних, сучасних, в яких неприборканий індивідуалізм переростає в нечуване злодійство.
3. Філософія, наука, релігія
Для філософії Відродження характерна пантеїстична тенденція, а саме: проповідь безособового начала із тим, що призвело квітучий Ренесанс до його дальшого падіння. Найяскравіше пантеїзм виявився в працях Бернардино Телезіо, Франческо Патріци, Джордано Бруно і Томмазо Кампанелли.
Так, для вчення Телезіо характерно те, що Бог і його творіння, включаючи безсмертну людську душу і доцільно побудовану природу, є безособовими началами. У Патріци найвище - світло, а весь світ разом з людиною і матеріальними речами е лише ієрархічною еманацією цього першосвітла, тобто перед нами неоплатонізм. Бруно створив одну з найглибших і найцікавіших форм пантеїзму в Італії XVI ст. В основі його вчення про красу божественного Всесвіту, а значить, і про красу кожного окремого елемента такого Всесвіту, що героїчно прагне злитися з божеством (воно ж є і матеріальним Всесвітом), лежить основний онтологічний принцип - усе в усьому (цей принцип використовувався в науці XX ст).
Досить суперечливою є пантеїстична система Кампанелли, тому що в ній виступає справжній монотеїстичний Бог і разом з тим проголошується повна свобода чуттєвого сприйняття людини, повна свобода логіки, гносеології і науки, які на ній базуються, а тим самим і повна незалежність від божества та його установок. Суперечливість системи Кампанелли і його загравання з точними науками, на яких він мало розумівся, свідчать і про прогресуючий розвал Ренесансу, і про прогресуюче становлення новітнього природознавства.
Одним з найяскравіших явищ епохи Ренесансу в традиційному викладі звичайно здається геліоцентрична система Коперніка та вчення про нескінченні світи Джордано Бруно. Однак відкриття Коперніка було передовою і революційною подією для майбутніх століть, а для Ренесансу воно демонструвало не лише занепад, а й самозаперечення. Ренесанс виступав в історії західної культури як епоха звеличення людини, як період віри в людину, в її нескінченні можливості і в її оволодіння природою. Та от Копернік і Бруно перетворили Землю на якусь нікчемну піщинку Всесвіту, а разом з цим і людина виявилася незрівнянною, несумірною з безмежною темною безоднею світового простору. Великими відкриттями Коперніка та Галілея могутність людини було зруйновано. Постала картина світу, в якій людина перетворилася на нікчемність з безмежно роздутим розумом і зарозумілістю. Отже, геліоцентризм і нескінченна безліч світів не просто суперечили культурі Ренесансу, а й були її запереченням.
Релігійне життя Ренесансу за своїм обсягом неосяжне, однак подібно до точної науки, хронологічно повязаної з Відродженням, і в релігії відбувається колосальний переворот. І мова йде про зародження в першій половині XVI ст. в Німеччині протестантизму, який так само як і коперніканство, був продуктом того самого надзвичайного розвитку вільнодумства Відродження.
Раніше церкву розуміли як своєрідний таємничий колективний організм, в якому кожний його член має найбезпосередніше спілкування з Христом. Відтепер усі таїнства обряду було скасовано, а церква перетворилася на молитовний дім, де вже нічого не залишалося, крім співу, молитов і слухання проповідей. Бути членом такого колективу віруючих поза всілякою церковною ієрархією, котрі виводили себе від самих апостолів, і поза всілякими таїнствами та обрядами, в яких безпосередньо був присутнім сам Христос, означало відколотися від католицької церкви і стати протестантом. Отже, протестантизм виник як результат такого розвитку джерел вільнодумства епохи Ренесансу, що він став справжнім самозапереченням Ренесансу. В цьому смислі і коперніканство, і протестантизм - явища одного порядку.
У світогляді Відродження важливим рубежем є творчість Нікколо Макіавеллі. Індивідуалістична антропоцентрична концепція світу у нього збереглася, однак зазнала значних уточнень. Поряд з проблемою особистості в творах Макіавеллі постали проблеми народу, класу, нації. Як майже всі великі мислителі епохи Відродження, Макіавеллі був справжнім художником. Найзначнішим твором Макіавеллі став повний трагічних суперечностей „Государ". Музою Макіавеллі була політика, причому реалізм політичних концепцій органічно поєднується в нього з реалізмом художнього методу. В його „Государі" політична ідеологія і політична наука сплітаються в драматичній формі міфу, своєрідній антиутопії.
Макіавеллі вважав за потрібне відділення політики насамперед від християнської моралі, яку він вважав суспільне шкідливою і навіть аморальною, адже саме християнство зробило світ слабким, віддало його у владу негідникам. Однак у „Государі”, в якому чітко виявилася суперечливість світогляду його автора, реальну політику сильної особистості відокремлено від усілякої моралі, в тому числі й від гуманістичної.
4. Культура бароко - епоха розкоші і збентеження
В надрах культури Ренесансу сформувалися в ембріональному вигляді світогляд і стиль бароко. Його епоха настала після глибокої духовної і релігійної к?/p>