Кримінально-правовий аспект тероризму
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
визначається як система заходів, спрямованих на охорону державного і громадського порядку, на забезпечення нормальних умов для трудової діяльності та відпочинку громадян або як безпечні умови повсякденного життя та діяльності членів суспільства [27, C.55].
Найбільш змістовно категорія „громадська безпека” розглянута у наукових працях В.П.Тихого. Розглядаючи громадську безпеку як різновид безпеки, він зазначає, що „як в побутовому, так і в науковому розумінні, безпека оцінюється як визначений факт, як щось цінне і досяжне, створюване людьми, як певна цінна характеристика предмета. Іншими словами, безпека є певною потребою і благом …”, що „громадська безпека виступає як загальне благо, безпека для всіх, загальна цінність, що відповідає інтересам суспільства й усіх громадян”. „При цьому, - продовжує В. П. Тихий, - необхідно розрізняти два види благ, повязаних з потребою в суспільній безпеці. По-перше, це захищеність суспільства від різних небезпек, по-друге, сам захист суспільства від небезпек, діяльність по запобіганню небезпекам. Саме наслідком цієї діяльності і є суспільна небезпека як захищеність, певна якість суспільства” [28, C.2]. І в підсумку у відповідному розділі відомого підручника з Особливої частини кримінального права України, він робить такий висновок: „Обєктом цих злочинів є громадська безпека - стан захищеності суспільства - таких його цінностей, як життя та здоровя людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від загально небезпечних посягань ” [29, C.18].
Разом з тим В. П. Тихий розглядає громадську безпеку як систему суспільних відносин, що забезпечують відвернення й усунення загальної небезпеки насильницького завдання шкоди правоохоронюваним інтересам взагалі [28, C.3].
Таким чином, громадська безпека як обєкт злочину в реальній дійсності також зявляється в усіх своїх ролях одночасно: як певна цінність, як благо і потреба, як захищеність суспільства від різних небезпек, як діяльність по запобіганню небезпекам, як суспільні відносини, що забезпечують відвернення й усунення загальної небезпеки, як стан захищеності суспільства - таких його цінностей, як життя та здоровя людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від загально небезпечних посягань.
При такому підході до проблеми обєкта злочину знімається питання про відмежування обєкта злочину від предмета злочину як складової частини обєкта, оскільки вони цілком збігаються.
На збіг обєкта і предмета злочину в кримінально-правовій літературі звертається увага постійно.
Розглядаючи предмет із сучасних українських дослідників найбільш активно і послідовно позицію стосовно тотожності обєкта і предмета злочину відстоює С.Б. Гавриш та В.П. Емельянов.
Така позиція вбачається цілком прийнятною і при розгляді обєкта такого злочину як терористичний акт, тут громадська безпека є обєктом і предметом злочину. Виділити окремо предмет від обєкта можна лише в тому випадку, коли він не належить до обєкта, а належить до обєктивної сторони складу злочину. Так, обєктом матеріального сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації є громадська безпека, а предметом - певні матеріальні цінності.
Продовжуючи аналіз обєкта тероризму, слід зауважити, що найбільш суттєве значення для правозастосовчої діяльності має безпосередній обєкт, під яким розуміють ті конкретні суспільні відносини, які поставлені законодавцем під охорону певного кримінального закону і яким завдається шкода злочином, що підпадає під ознаки даного складу. Визначення безпосереднього обєкта має важливе значення для зясування характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, правильної кваліфікації скоєного, сприяє відмежуванню вчиненого діяння від суміжних злочинів тощо. Саме безпосередній обєкт злочину дозволяє частіш за все і з найбільшою точністю провести розмежування між схожими злочинами, бо у більшості випадків є тим елементом складу, який притаманний тільки цьому і більш ніякому злочинові.
Хочеться підвести підсумки всього викладеного: ми думаємо ніхто не буде сперечатися з тим, що одним з найважливіших елементів злочину й ознак складу злочину є обєкт злочину, і саме це питання традиційно залишається найдискусійнішим у кримінально-правовій науці. Та не дивлячись на все різноманіття позицій, на наш погляд, усі існуючі в науці кримінального права концепції стосовно обєкта злочинів самі по собі є правильними й односторонніми. Ми виходимо з того, що терористичний акт багатообєктний злочин. Основним безпосереднім обєктом терористичного акту є громадська безпека, в той же час безпосередніми додатковими обєктами можуть бути також і життя, здоровя, честь та гідність громадян, власність тощо.
У вітчизняній науці кримінального права немає єдиної думки щодо обєкту злочину.
Так, на думку В.В. Мальцева обєктом терористичного акту виступає суспільна безпека (відносини, що забезпечують безпеку невизначено великого числа членів суспільства). І.А. Попов вважає, що терористичний акт - багатообєктний злочин, основним обєктом якого є суспільна безпека, а додатковим життя, здоровя, майнові або інші інтереси людей. В.С. Комісаров і А.І. Коробєєв під обєктом даного злочину розуміють сукупність суспільних відносин, що регламентують основи (корінні інтереси) забезпечення безпечних умов існування суспільства [30, C.4].
Я вважаю що суспільній безпеці як обєкту терористичн