Кредитування підприємств
Контрольная работа - Банковское дело
Другие контрольные работы по предмету Банковское дело
Контрольна робота з теми:
Кредитування підприємств
У процесі функціонування підприємства можуть виникнути ситуації, коли його власних фінансових ресурсів починає не вистачати для фінансового забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, що зумовлює потребу залучення зовнішніх фінансових ресурсів. Основною формою залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел є кредитування. Підприємства можуть тимчасово поповнювати свої фінансові ресурси, оформляючи банківські або комерційні кредити, залучаючи кошти інших кредиторів тощо. Від форми та умов кредитування підприємницької діяльності залежить швидкість обертання обігових коштів підприємства, його витрати і прибуток. Працівникам фінансової служби підприємства слід обирати такі способи кредитування, які могли б забезпечувати найефективнішу його господарську діяльність.
Кредит - це позичка в грошовій або товарній формі, що надається банком чи юридичною або фізичною особою (кредитором) іншій особі (позичальникові) на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру і забезпечення. Кредит є формою вияву кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує, і водночас є формою позичкового капіталу (у грошовій або товарній формі). За користування кредитом позичальники сплачують процент, суму якого не включають до собівартості продукції (робіт, послуг), а відносять до витрат фінансової діяльності підприємства. У податковому обліку витрати підприємства на сплату відсотків за користування кредитними ресурсами відносять до складу валових витрат підприємства, унаслідок чого зменшується сума обєкта оподаткування податку на прибуток.
Основними чинниками, які зумовлюють виникнення кредитних відносин, є:
а) загальноекономічні чинники (товарне виробництво, товарообмін, комерційний розрахунок у діяльності підприємств);
6) специфічні чинники (сезонний характер виробництва, різниця між обсягами нагромадження коштів та їх витрачанням на підприємствах, різниця між наявними та необхідними обіговими коштами тощо).
Одні з цих чинників мають обєктивний характер (товарообмін, сезонність виробництва, нерівномірність кругообігу коштів тощо), а інші - субєктивний (організація виробництва, постачання і збуту, розвиток товарного ринку).
Обєктами кредитних відносин є грошові та товарно-матеріальні цінності, витрати на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, платіжні та розрахункові операції підприємства, щодо яких укладають кредитний договір.
Субєктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні субєкти підприємництва.
Підприємства залучають кредитні ресурси для того, щоб поповнити обігові кошти, необхідні для фінансування своєї поточної діяльності (збільшення виробничих запасів, обсягів незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів), а також для реалізації інвестиційних проектів. Визначаючи обсяги кредитування, зіставляють потребу підприємства у фінансових ресурсах (як загалом, так і за окремими напрямами його діяльності) зі сумою наявних фінансових ресурсів підприємства.
Необхідний обсяг залучення підприємством кредитних ресурсів обчислюють за формулою:
Кзал =Кз- Квл -Кп+ Ккр, (1)
де Кзал - необхідний обсяг залучення кредитних ресурсів у плановому періоді, грн;
Кз - загальна потреба в обігових коштах підприємства у плановому періоді, грн;
Квл- обсяг власних обігових коштів підприємства на початок планового періоду, грн;
Кп- обсяг поповнення власних обігових коштів за рахунок прибутку підприємства у плановому періоді, грн.;
Ккр - обсяг зменшення кредиторської заборгованості підприємства у плановому періоді порівняно зі звітним, грн.
Після обчислення суми залучення підприємством кредитних ресурсів визначають термін їх залучення - час від моменту надання кредиту до моменту його повного погашення та сплати відсотків.
Кредити, які можуть отримувати підприємства, класифікують за кредиторами, формами та видами, метою використання, терміном надання, забезпеченням, порядком надання.
Кредиторами підприємства можуть бути банки, парабанківські установи, інші підприємства, держава, міжнародні фінансово-кредитні установи тощо, а формами кредитування - товарна і грошова.
За видами кредити поділяють на такі:
банківські, що є економічними відносинами між кредиторами (банками) і позичальниками з приводу надання коштів на умовах терміновості, платності, повернення, цільового характеру, матеріального забезпечення;
комерційні - короткотермінові кредити, що надаються продавцями (виробниками) покупцям у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи чи надані послуги;
державні - це сукупність кредитних відносин між державою і субєктами господарювання;
лізингові - кредитні відносини, що відображають стосунки між юридичними особами, які виникають унаслідок оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.
За метою використання розрізняють кредити:
для фінансування обігових коштів;
для фінансування необоротних активів.
За терміном надання кредити поділяють на такі:
короткострокові (терміном до 1 року);
середньострокові (терміном від 1 до 5 років);
довгострокові (терміном понад 5 років). За порядком надання виділяють кре?/p>