Кореспонденція як жанр журналістської творчості
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
арис, есе, відкритий лист, фейлетон, памфлет тощо [10, с.142-143].
Доктор Фаряль Мгана так визначає жанри журналістики: "Існують різноманітні способи передавання інформації, як і літературні та мистецькі стилі. Література представлена традиційною та сучасною поезією, проза - оповіданням, повістю, епопеєю і т.д. А оцінювання - літературною критикою всіх форм. Мистецтво виражається через театр, кінематограф, малюнок, мелодію тощо. Щодо інформації, то вона виражається через новину, коментар, репортаж, доповідь і т.д., використовуючи слово і світлину, задній план картини, музику і т.д. Без сумніву, поява і розвиток жанрів інформації повязані зі змінами у суспільстві та його потребами, що спричиняє зміни в інформації та способах її подання" [26, с.149-150].
Болгарський вчений Ст.К. Станчев назвав сім основних елементів, які, на його думку, характеризують журналістські твори і визначають жанр. Це - тема; характер опису фактів; кількість, якість і масштаб суджень; літературна форма і якість матеріалу; характер спостережень і спосіб вивчення матеріалу; теоретичне охоплення; обсяг матеріалу [33, с.323-326]. Колишній головний редактор газети "Вечірній Київ", нині професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заслужений журналіст України В. Карпенко вважає, що поділ журналістських матеріалів на жанри трохи умовний, "має скоріше не практичний, а теоретичний характер. Жанрові особливості на практиці певною мірою розмиваються, в матеріалі одного жанру подибуємо елементи іншого" [13, с. 205].
У цьому дослідженні за основу беремо широко вживане в журналістиці визначення жанру В. Здоровеги: "усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури" [9, с.157].
У сучасній журналістській практиці розрізняються інформаційні, аналітичні, інформаційно-аналітичні та художньо-публіцистичні жанри.
Родовими ознаками аналітичних жанрів, за визначенням І. Михайлина, є:
1) встановлення журналістом однотипності фактів і явищ і обєднання їх в логічний ряд;
2) узагальнення їх, співставлення з іншими, встановлення звязку між ними;
3) оцінка ситуації і явища;
4) постановка проблеми і виявлення всіх її аспектів;
5) висловлення пропозицій про своє бачення розвязання проблеми [27, с.219].
Більшість вітчизняних дослідників відносять кореспонденцію саме до аналітичних жанрів. У сучасній науці про журналістику немає єдиного визначення кореспонденції як жанру. Натомість кожен дослідник пропонує своє бачення цього типу журналістських матеріалів.
Розглянемо деякі з них.
Кореспонденція - жанр, у якому на обмеженому конкретному життєвому матеріалі розглядається певна тема, ставиться проблема та пропонується її розвязання. Цей жанр хіба трохи молодший за жанр замітки. Його назва походить від латинського слова "correspondeo", що в перекладі українською мовою означає "повідомляю". Кореспонденціями первісно називалися повідомлені дописувачами новини з місць. А кореспондентами стали називати повідомлювачів новин. Зараз це слово використовується для найменування важливої рольової спеціалізації в журналістиці. Кореспондент - той, хто повідомляє новини. Внутрішньожанрова типологія кореспонденції включає в себе інформаційну, аналітичну й проблемну кореспонденцію [30, с.6].
І. Михайлин вважає, що кореспонденція - жанр, у якому на обмеженому конкретному життєвому матеріалі розглядається певна тема, ставиться проблема та пропонується її розвязання. Цей жанр хіба що трохи молодший за жанр замітки. Його назва походить від латинського слова correspondeo, що в перекладі українською мовою означає "повідомляю". Кореспонденціями спочатку називалися повідомлені дописувачами новини з місць. А кореспондентами стали називати повідомлювачів новин. Зараз це слово використовується для найменування важливої рольової спеціалізації в журналістиці. Кореспондент - той, хто повідомляє новини. Внутрішньожанрова типологія кореспонденцій включає в себе інформаційну, аналітичну й проблемну кореспонденцію. [27, с.220]
Д. Бекасов під кореспонденцією розуміє жанр з такими особливостями:
1) виходить за межі простого викладення фактів;
2) пояснює події в контексті;
3) дає спрямування, ґрунтуючись на фактах;
4) повинна бути інформативною і збалансованою [3, с.33-34].
Обєктивність і збалансованість реалізуються і втілюються за допомогою таких чинників:
- особиста думка відсутня;
- мова іде про факти;
- факти повинні бути передані джерелами;
- аналіз спирається на ці факти [3, с.33-34].
Якщо цитується джерело, що висловлює певну думку, необхідно подати і думку опонента.
Складовими кореспондування можна назвати такі складові побудови, як:
- важливість вказування часу: скажіть відразу, у першому чи другому абзаці, коли відбувається подія, що описується;
- розповідь ведеться від третьої особи;
- використовуються короткі речення й абзаци. Часто абзац складається з одного речення, максимум двадцять пять слів у реченні (двадцять слів для вступної частини);
- одна ідея в одному абзаці;
- розповідь не категорична (це полегшує читання);
- точні дати (не "в останній тиждень", наприклад, а "пятнадцятого липня");
- найважливіші факти подаються на початку статті, менш важливі - наприкінці (принцип "перевернутої піраміди").
Такі матеріали - найбільш популярний жанр