Корейська народно-демократична республіка
Информация - История
Другие материалы по предмету История
истопада 1950 р. президент США Г. Трумен заявив про можливість застосування в Кореї атомної зброї. Д. Макартур пропонував скинути 30-50 атомних бомб на військово-повітряні бази і тилові обєкти КНР і КНДР. Він наполягав також на введенні в Корею 500-тисячної армії Чан Кайші. Головним фактором, який завадив виконанню цих планів, був страх перед адекватними діями СРСР.
Після тривалих і жорстоких боїв китайські народні добровольці відтіснили сили ООН до 38-ої паралелі. Північнокорейська армія діяла на другорядних ділянках фронту, забезпечувала охорону тилу. Війна набула характеру американсько-китайського конфлікту на корейській території. Жодна із сторін не змогла досягти повної перемоги.
27 липня 1953 р. в Пханмунджомі між китайсько-корейськими представниками і командуванням сил ООН була підписана угода про перемиря. Бойові дії припинялись. Встановлювалась демаркаційна лінія по 38-й паралелі з невеликими відхиленнями відповідно до фактичного розташування військ. По обидві сторони від цієї лінії вводилась двокілометрова демілітаризована зона. Узгоджувався порядок обміну полоненими. Створювалась комісія з перемиря з представників сторін і спостережна комісія щодо виконання умов із представників Польщі, Чехословаччини, Швеції і Швейцарії. Передбачалось через три місяці скликати політичну конференцію з проблеми обєднання Кореї і виведення з її території іноземних військ.
У ході корейської війни 1950-1953 pp. загинуло близько 935 тис. корейців, 900 тис. китайців, 330 тис. американців. Війна завдала величезних матеріальних збитків і відволікла від вирішення першочергових економічних і соціальних проблем величезні кошти. Було зруйновано 8 700 підприємств, 600 тис. житлових будинків, десятки тисяч закладів освіти, культури, охорони здоровя. Поділ Кореї на дві держави призвів до розриву господарських звязків, сформованих у попередній період. Наявні галузі промисловості - видобувна, хімічна, металургійна -розвивались на Півночі, південні райони спеціалізувались на виробництві сільськогосподарської продукції. Загалом Північ і Південь Кореї мали приблизно однакові умови для відбудови і подальшого розвитку економіки. Тяжкими були гуманітарні наслідки поділу. Десятки тисяч сімей виявилися розділеними. Між КНДР і РК розпочалась непримиренна ідеологічна конфронтація і військове протистояння.
Розвиток КНДР соціалістичним шляхом
Лідери Корейської Народно-Демократичної Республіки обрали шлях будівництва соціалістичного суспільства за радянською моделлю і за допомогою СРСР. До середини 50-х років визначальну роль у житті країни відігравали радянські політичні і військові радники. Так, навіть всі призначення офіцерів на посади вище командира полку обовязково узгоджувались з радянським посольством. Трудова партія Кореї орієнтувалась на радянську схему індустріалізації, кооперування сільського господарства, культурної революції за керівної і спрямовуючої ролі марксистсько-ленінської партії. Відновлювалось зруйноване в ході війни господарство. Здійснювалась аграрна реформа на користь селянства, націоналізація засобів виробництва, ліквідація приватного сектора, в т.ч. і дрібнотоварного. В 1953-1958 pp. відбулось кооперування сільського господарства. Основна увага керівництва країни зосереджувалась на індустріалізації, розвитку важкої промисловості і технічній реконструкції наявних підприємств. За 1953-1960 pp. КНДР було надано субсидій і безвідплатної допомоги з боку соціалістичних країн на суму 750 млн. руб., в т.ч. Радянським Союзом - на 292 млн. руб. Соціалістичні країни безоплатно відбудували і побудували 50 великих підприємств. За 1961-1967 pp. в дію було введено 2,7 тис. промислових обєктів.
В суспільно-політичній сфері формувався тоталітарний комуністичний режим і культ особи Кім Ір Сена, які утверджувались у боротьбі з опозицією. В північнокорейській політичній еліті існувало чотири угруповання: радянські корейці, направлені на роботу в державні, партійні і військові органи радянськими властями; колишні підпільники, які діяли на території Кореї в умовах японського панування; яньаньці, або корейські комуністи, що перебували в районах, контрольованих КПК; партизанське угруповання - учасники партизанського руху 30-х років у Маньчжурії, до якого належав сам Кім Ір Сен. Він послідовно під різними приводами знищив або відтіснив від влади всі фракції, крім партизанської. Використавши погіршення радянсько-китайських відносин наприкінці 50-х років, Кім Ір Сен позбувся радянського диктату і усунув з високих постів радянських корейців, частково їх репресувавши, частково примусивши емігрувати.
В 1958 р. Кім Ір Сен увів поділ усього населення на три класи за рівнем відданості режиму: основний; той, що хитається; ворожий. Статус конкретної людини в північнокорейському суспільстві залежав від особистої твердої віри в комуністичні ідеали, можливості використати її на певних посадах; класового походження до третього покоління; місця народження (Північ чи Південь Кореї, СРСР, Китай та ін.). Основний клас складався з трьох підгруп. Вища включала в себе Кім Ір Сена, його сина і наступника Кім Чен Іра, їх сімей і родичів. До другої підгрупи були віднесені керівники високого рангу, до третьої - вірні послідовники . Половина населення країни, ті, що хиталися , з точки зору режиму мали щось порочне в біографії, що ставило під сумнів їхню цілковиту відданість правлячій еліті. Члени ворожого класу чи їх най?/p>