Концепція еволюції в біології
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
о штучно людиною для подальшої еволюції.
Другим основним фактором еволюції служать популяційні вати, які часто називають "хвилями життя". Вони визначають кількісні флуктуації, або відхилення, від середнього значення чисельності організмів у популяції, а також області її розташування (ареалу).
Установлено, що нечисленні й численні популяції не є сприятливими для еволюції й виникнення нових форм живих організмів. У більших популяціях новим спадкоємним змінам набагато сутужніше виявитися, а в нечисленних такі зміни піддаються впливу випадкових процесів. Тому найбільш підходящими для еволюції й виникнення нових видів виявляються популяції середніх розмірів, у яких постійно відбувається зміна чисельності особин.
У якості третього основного фактора еволюції зізнається відособленість групи організмів.
На цю особливість указував ще Ч. Дарвін, що вважав, що для утворення нового виду певна група організмів старого виду повинна відокремитися, але він не міг пояснити необхідність цієї вимоги з погляду спадковості. У цей час установлено, що відокремлення й ізоляція певної групи організмів необхідні для того, щоб вона не могла схрещуватися з іншими видами й тим самим передавати їм і одержувати від них генетичну інформацію. Ізоляція різних груп організмів у природі, а також у практиці селекції здійснюється самими різними способами, але ціль їх одна - виключити обмін генетичною інформацією з іншими видами. Для цього може служити географічна границя (непереборне водне середовище, болота, високі гори й т.п.), екологічні умови (переваги у виборі екологічної ніші або місця перебування), різні періоди спарювання, особливості поводження різних груп і видів організмів і багато чого іншого.
До зазначених основних факторів еволюції часто додають частоту зміни поколінь у популяціях, темпи й характер мутаційних процесів і деякі інші. Варто підкреслити, що всі перераховані основні й неосновні фактори виступають не ізольовано, а у взаємозвязку й взаємодії один з одним.
Сам же головне полягає в тім, що хоча всі фактори еволюції, і є необхідними її передумовами, самі по собі ні окремо ні в сукупності вони не можуть пояснити механізм еволюційного процесу і його рушійну силу. Така сила полягає в дії природного добору, що є результатом взаємодії популяцій і навколишнього їхнього середовища. Популяції становлять елементарні обєкти для відбору, а середовище обмежує можливості такого відбору, оскільки потенційно можливість розмноження є надзвичайно високої, показана геометричною прогресією, а харчові, територіальні, географічні, кліматичні й екологічні можливості середовища досить обмежені. Саме боротьба таких протилежних тенденцій, як, з одного боку, прагнення до збереження життя й розмноженню, а з іншого боку - вплив зовнішнього середовища, спрямованої на обмеження розмноження, - становлять внутрішньо суперечливий зміст процесу еволюції.
Внутрішні протиріччя на різних рівнях організації живих систем становлять джерело їхнього розвитку й визначають характер "боротьби за існування". На рівні популяцій ці протиріччя виступають у формі єдності й боротьби особин усередині популяції, на рівні виду - єдності популяцій, що становлять вид, і в той же час конкуренції між ними, що може привести до формування спочатку різновидів, а потім і нового виду. Результатом цього складного процесу є усунення від розмноження окремих організмів, популяцій, видів і інших рівнів організації живих систем. Нерідко природний добір характеризують як процес виживання найбільш пристосованих організмів. Уперше таке формулювання вжив відомий англійський філософ Герберт Спенсер (1820-1903), у якого неї запозичив сам Ч. Дарвін. Згодом вона одержала широке поширення серед біологів.
Якщо вдуматися, то таку характеристику не можна вважати коректної, оскільки вираження "пристосованість" допускає різні ступені, словесно обумовлені за допомогою термінів "більша або менша пристосованість". Дійсно, як можна оцінити, який вид є більше пристосованим до умов існування, наприклад, слон або тигр? Крім того, навіть при меншому ступені пристосування допускається можливість розмноження. На відміну від цього елімінація, або усунення від розмноження, має однозначний сенс і точно визначає результат природного добору. Адже про результати природного добору можна судити тільки ретроспективно, тобто заднім числом. От чому англійський біолог Джуліан Хакслі (1887-1975) рекомендує вживати термін "знищення непристосованих" замість терміна "виживання пристосованих". Однак природний добір має не тільки негативний, але й творчий характер. Справді, шляхом такого відбору не тільки усуваються старі форми життя, але створюються нові, більше зроблені форми.
Сучасна теорія еволюції розкриває також конкретні типи механізмів природного добору:
При стабілізуючому відборі усуваються всі помітні відхилення від деякої середньої норми, внаслідок чого не відбувається виникнення нових видів. Такий відбір відіграє незначну роль в еволюції, оскільки зберігає вже устояні форми живих організмів, у тому числі й таких древніх, як, наприклад, кистепері риби.
Провідної (рушійної) формою відбору є така, що находять дрібні зміни, що сприяють прогресивним перетворенням живих систем і виникненню нових, більше зроблених видів;
при дезруптивном відборі, що звичайно відбувається при різкій зміні умов існування організмів, численна група особин середнього типу попадає в несприятливі ум