Адвентивна флора Чернігівської області: історія формування та сучасний стан
Дипломная работа - Биология
Другие дипломы по предмету Биология
?шу увагу. Чимало з них, лише недавно оселившись у нас, стали вже злісними бурянами, поширення яких тепер не можна припинити і залишається лише стримувати їх розселення за допомогою карантинних заходів. Приплив нових видів збільшується з кожним роком і веде до поступової зміни надої бурянової флори. Вже тепер на околицях великих міст на рудеральних місцях 6ур`янова флора більш як наполовину складається з адвентивних рослин.
У вивченні адвентивних рослин слід виділити кілька етапів:
- загальне вивчення флори, в току числі й адвентивних рослин;
- виділення групи бурянів, до яких належить більшість адвентивних рослин, і більш глибоке їх вивчення;
- виділення адвентивних рослин у самостійну групу.
В перший період вивчення флори України провадилося переважно флористами університетів, а також окремими вченими - ентузіастами і любителями природи, які екскурсували в межах порівняно невеликих районів. Деякі відомості про адвентивні рослини маємо в працях перших мандрівників - П.С. Паласа. І.А. Гюльденштедта, І.Г.Гмеліна.
До перших флористичних досліджень, в яких згадуються адвентивні рослини, належать праці В.Г. Бесера (Bessec, I822), О.С.Роговича, В.М. Черняєва , К.Ф. Ледебура, А.Л. Андржієнського, В.В. Монтрезора. У працях O.С. Роговича, який вивчав флору на території сучасної Чернігівської області, подано вже значно більше адвентивних рослий. Крім згаданих вище, він наводить ще цілу низку заносних рослин: галінсогу дрібноквіткову (Galinsoga parviflora Cav.), енотеру дворічну (Oenothera bienaia L.), щирицю звичайну (Auiaranttius retroflexus L.), лепеху звичайну (Асоtus calainua L.) та ін. [3].
У дослідженнях В.В. Монтрезора, а також у тих відомостях, які було опубліковано на той час, наприклад у праці К.Ф. Ледебура, також згадується чимало адвентивних рослин. Але всі ці дослідження мали фрагментарний характер і часто обмежувалися лише списками рослин. Автори відзначали тільки наявність тієї чи іншої рослини та її місцезнаходження, не зупиняючись на її походженні. Наслідки дослідження окремих частин території України різними авторами було зведено І.Ф. Шмальгаузеном, у праці якого вперше в нашій літературі названо батьківщину занесених до нас рослин.
Другий період у вивченні адвентивної флори України належить до початку XX ст. В період інтенсивного освоєння степів, збільшення орних земель було звернуто більше уваги на буряни, кількість яких зростала із року в рік.
Становлення адвентивної флори дослідженого району має давню історію, повязану з розвитком суспільства. Багато рослин здатні оселитися в нових місцевостях з сприятливими для них умовами, якщо механічні перешкоди, які стримують їх розселення, будуть подолані. Агентами поширення рослин є водні течії, вітер, птахи, ссавці, мурашки. В літературі є чимало прикладів заносу рослин без будь-якого сприяння з боку людини.
Але з кожним новим сторіччям на процес розселення адвентивних рослин все більше впливав діяльність людини, внаслідок якої скорочуються відстані міх різними пунктами земної поверхні і руйнуються перешкоди, які раніш рослини не могли подолати. По-перше, людина сприяв заносу рослин гід час воєн і переселення народів, шляхом торгового обіпну з різними країнами, введенням нових культур, пересилкою насіння, через транспорт, за допомогою якого відбувається перевезення вантажів і пасажирів у всі райони країни, розвитком міжнародних відносин. По-друге, людина створює умови, сприятливі для вкорінення занесених рослин, спрощуючи і збіднюючи рослинні угруповання і навіть знищуючи їх у місцях свого поселення і тим самим звільнюючи “пришельців” від конкуренції з місцевою флорою.
Тому вивчення процесу господарчого освоєння країни має велике значення для розуміння шляхів вселення адвентивних рослин і їх дальшого поширення.
1. Поява адвентивних рослин у флорі півночі України та їх розселення
На підставі перегляду гербарних матеріалів гербарію ЧДПУ ім. Т.Г.Шевченка та численних літературних даних ми спробували зясувати історію розселення на півночі Україні адвентивних рослин.
Перші адвентивні рослини зявилися на території області, очевидно, дуже давно. Але вірогідні відомості про їх появу відсутні [3].
На той час, коли вийшли перші праці про флору України, вже чимало адвентивних рослин були дуже поширені на нашій території. Але тільки про поширення окремих з них при археологічних розкопках одержано більш-менш точні дані.
Про час появи інших пришельців можна висловлювати лише різні припущення.
Однією з перших адвентивних рослин, відомих на Чернігівщині з глибокої давнини, можна вважати нетребу звичайну. Походження її й досі остаточно не зясовано. Ряд дослідників приписує їй американське походження, інші вважають і середньоєвропейським видом, деякі - середньоазіатським.
Ф. Віддер, який довгий час вивчав рід нетребу, вважає, що нетреба звичайна у вузькому розумінні в середньоєвропейським видом, тому що вона відома в Середній Європі ще з 1542 p. Думку про американське походження даного виду він вважав зовсім неспроможною, тому що, за його даними, нетреба звичайна в Америці не росте, а всі вказівки щодо неї стосуються нетреби голчастої.
У світлі останніх даних більш імовірно припустити, що нетреба звичайна походить з Середньої Азії і прикаспійських районів, звідки вона поступово поширилася майже по всій Європі. Вадлива роль у розселенні цього виду, безумовно, належить кочівникам. На Україну його, очевидно, занесено під час татарської навали, а можливо, ?/p>