Комерційна таємниця
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ться до одного з видів недобросовісної конкуренції - неправомірного збирання, розголошення або використання комерційної таємниці.
Ст.ст.21, 22 Закону Про захист від недобросовісної конкуренції встановлюють такі адміністративно-господарські санкції як накладення штрафів на субєктів господарювання юридичних осіб та їх обєднання, а також накладення штрафів на юридичних осіб, їх обєднання та обєднання громадян, що не є субєктами господарювання.
Вважаємо доцільним:
передбачити в Законі України „Про захист економічної конкуренції” відповідальність органів Антимонопольного комітету України за порушення права на комерційну таємницю, зокрема, передбачити, що у разі розголошення працівниками органу Антимонопольного комітету України відомостей, що складають комерційну таємницю, завдані збитки підлягають відшкодуванню відповідно до цивільного законодавства;
нормативно закріпити цивільно-правову відповідальність державних органів та їхніх посадових осіб, зважаючи на те, що застосування дисциплінарної відповідальності посадових осіб державних органів є малоефективним;
передбачити відповідальність посадових осіб державних органів у формі відшкодування завданої шкоди за порушення законодавства про комерційну таємницю, у тому числі її неправомірне розголошення і використання, що сприяло підвищенню рівня захисту права субєктів господарювання на комерційну таємницю. Це можна зробити на підставі позадоговірних зобовязань про відшкодування шкоди, передбачених главою 82 Цивільного кодексу України[2,с.51].
3. Аналіз проекту Закону України Про комерційну таємницю
Оцінюючи проект закону України Про комерційну таємницю, текст якого розміщений на сайті Верховної Ради України, розроблений Держпідприємництвом України (далі проект Закону), слід зазначити як його достоїнства, так і недоліки.
Як вказано в ст.1 проекту закону, ..метою даного Закону є боротьба з недобросовісною конкуренцією та промисловим шпигунством, надання законодавчих гарантій захисту права власності на інформацію з обмеженим доступом, яка складає комерційну таємницю, створення необхідних умов для збереження її власниками та встановлення відповідальності за її розголошення”. Таке визначення мети цього Закону викликає заперечення, тому що, по-перше, боротьба з недобросовісною конкуренцією та промисловим шпигунством є лише один із аспектів охорони права субєктів господарювання на комерційну таємницю. По-друге, в якості мети визначене створення необхідних умов для збереження її власниками, однак збереження комерційної таємниці перш за все залежить від самого субєкта господарювання, тому що режим конфіденційності та доступу до комерційної таємниці визначає не закон, а субєкт господарювання. По-третє, навряд чи правильно визначати встановлення відповідальності за розголошення комерційної таємниці в якості мети Закону, оскільки при цьому невиправдано робиться упор на його каральні функції.
Вважаємо, що більш точним було б зазначити в якості мети Закону створення умов для ефективного функціонування ринків, визначення правового режиму та охорону права субєктів господарювання на комерційну таємницю, попередження недобросовісної конкуренції[3,с.65].
Деякі з них містять новели в правовому регулюванні відносин, що розглядаються, а саме, ст.5 (склад, зміст і обсяг інформації, яка складає комерційну таємницю), ст.7 (вимоги до інформації, яка складає комерційну таємницю), ст.ст.14-17, що передбачають права і обовязки учасників інформаційних відносин, повязаних з комерційною таємницею, ст.ст. 21-23, що регламентують зберігання інформації, яка складає комерційну таємницю, тощо [1].
Разом з тим, у деяких статтях (ст.ст.8, 11-13) є пряме запозичення правил із законів, що регулюють відносини щодо власності взагалі та інтелектуальної власності, зокрема. Хоча може бути зрозуміле прагнення законодавця одноманітно урегулювати близькі за змістом відносини, однак це не повинно призводити до копіювання норм одних законів в іншому, без врахування специфіки тих відносин, що складаються у звязку з комерційною таємницею субєктів господарювання [1].
З іншого боку, є брак уніфікованих норм. Так, визначення комерційної таємниці в проекті закону розходиться з визначенням, наданим у Цивільному кодексу України. У ст. 505 ЦК України говориться про невідомість інформації для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у проекті Закону - інформація не є загальновідомою або доступною іншим особам, які можуть використовувати її з комерційною метою. У ст. 505 ЦК сказано, що інформація не є легкодоступною, а в проекті - не є доступною. Згідно зі ст. 505 ГК ця інформація „була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності”, у той час як у ст. 4 проекту закону є обєктом розумних зусиль по її захисту”. Представляється, що визначення в ЦК більш чітке, порівняно з тим, що міститься в проекті закону про комерційну таємницю[3,с.89].
Вважаємо, що закон про комерційну таємницю має розвивати, доповнювати положення ЦК України, зокрема ст. 505 ЦК, однак він не може їй суперечити. Якщо буде прийнятий закон про комерційну таємницю, що суперечить ЦК України, то одночасно повинні бути внесені зміни й у ЦК України, що не вважається доцільним.
Одним з істотних недоліків проекту закону про комерційну таємницю є те, що в ньому не вирішене питання про співв