Книжкова справа часів гетьманату
Контрольная работа - Культура и искусство
Другие контрольные работы по предмету Культура и искусство
?идавництва може бути складений на більш чи менш довготривалий період. У відповідності до цього розрізняють тематичні плани, перспективні та річні. Видавництва складають тематичні плани в основному на рік, но у процесі роботи розбивають їх на квартальні та місячні плани. Такий поділ річного плану необхідний для організації роботи видавництв, свої квартальні та місячні плани видавництва повідомляють книготоргівельними організаціями, які закупляють їх продукцію.
Безпосередніми учасниками процесу видання книг являється не тільки видавництво, але також автор і друкарня, проте на кожному із трьох етапів роль видавництва велика, і воно виконує важливі, хоча і не однакові функції. Виконання цих функцій складає зміст роботи трьох основних оперативних частин видавництва, редакційного відділу, відділу оформлення (чи художньо-технічної редакції) і виробленого.
В створенні повноцінного літературного твору приймає участь не тільки автор, але і видавництво. З самого початку видавництво направляє роботу автора. Передусім автор представляє в видавництво проспект (розгорнутий план) майбутньої книги. Тільки після обговорення і утвердження цього проспекту видавництво заключає договір з автором, за яким доручає йому написати твір на задану тему і в заданий термін. Та буває й так, що рукопис потрапляє в видавництво „самотужки”, тобто без заключеня договору між видавництвом і автором.
Авторське право це сукупність норм права, які регулюють суспільні відносини, що виникають у звязку із створенням, використанням та охороною творів літератури, науки і мистецтва. Субєктами авторського права є первинний субєкт автор особа, зазначена як автор на примірнику обнародуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва. Авторами можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, громадяни, які не досягли 18 років. Правонаступниками можуть бути громадяни, юридичні особи та держава.
Право на авторство (авторське імя) означає, що автору належить вибір способу позначення приналежності йому твору (псевдонім, справжнє імя), і якщо він від позначення не відмовився (анонім), імя повинно вказуватися при кожній публікації твору, при цитуванні тощо. Без згоди автора заборонено розкривати псевдонім чи анонім і вносити зміни у вибране ним позначення. В силу права на недоторканість твору, ніхто без згоди автора не може вносити зміни чи доповнення, забезпечувати твір ілюстраціями чи передмовою, коментаріями. Ці права (не майнові, особисті) не успадковуються і не переходять по договору. А права на опублікування, відтворення, поширення твору усіма дозволеними законами, право перекладу на інші мови і право переробки в твір іншого виду (наприклад, із Романа в пєсу чи сценарій і навпаки) є не майновими і переходять у спадщину.
Право авторства засвідчується шляхом державної реєстрації прав автора на твори науки, літератури і мистецтва і здійснюється Державним агентством з авторських і суміжних прав (ДААСП) дійсне протягом усього терміну охорони авторського права (для фізичної особи увесь час життя автора і 50 років після його смерті і починаючи з 1 січня наступного за роком смерті автора або останнього співавтора; для юридичної особи діє безстроково, а у разі реорганізації організації переходить до правонаступника, у випадку ліквідації державі).
Захист особистих і майнових прав осіб, які мають авторське право і суміжні права, здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Після тог як рукопис потрапив у видавництво починається редакційна робота, яка складається з послідовних і взаємозвязаних етапів, основними з яких є: 1) ознайомлення з рукописом (попередній перегляд); 2) редакційний аналіз рукопису; 3) рецензування рукопису; 4) робота з автором; 5) права тексту; 6) перечитування рукопису після набору; 7) перечитування і правка коректурних відтисків; 8) підписання сигнального примірника на випуск в світ.
При попередньому перегляді рукопису редактор повинен впевнитися у відповідності його назви, обєму, структури, ілюстрацій, додатків та інших вимог, викладених в проспекті і замовлені. Якщо рукопис потрапляє у видавництво самотужки то редактор визначає відповідність тематиці, технічними вимогами, які предявляються до рукопису. Проте заключне рішення про долю рукопису редактор приймає після редакційного аналізу.
Редакційний аналіз являє собою складний комплекс ціле направлених операцій, які здійснює редактор в процесі читання рукопису для того щоб оцінити твір і визначити його придатність до видавництва. Аналізу чи розробку теми редактор визначає чи відповідає зміст сучасному науковому рівню знань, який фактичний та ілюстрований матеріал використовується в творі. Оцінюючи літературне оформлення твору розвиває його композицію, яка послідовність викладу матеріалу, наскільки обґрунтований поділ на структурні частини (глави, розділи, параграфи), якою мовою написано твір, чи відповідає літературне оформлення темі, змісту, цільовому направленню. Основними засобами редакційного аналізу є читання. Однак редакційне читання, на відміну від звичайного, повільне, не однократне в процесі якого редактор має осмислити прочитане і встановити правильність написання. Редакційний аналіз зводиться не тільки для виявлення недоліків твору, тому задачею редактора є обєктивна оцінка рукопису, яка має підкреслити гідність авторської праці, зосередивши поряд з тим увагу на визначення шляхів п?/p>