Клімат Північної Америки
Информация - География
Другие материалы по предмету География
?узькій смузі узбережжя. Перетинаючи Кордильєри, океанічне повітря швидко трансформується і на схід від них являє собою вже континентальну повітряну масу.
Субтропічні максимуми займають в зимову пору року найбільш південне положення і виражені слабше, ніж влітку. Тому тиск над Атлантикою буває нижчий, ніж над материком, і переважає перенос континентального повітря зі сторони материка в сторону Атлантичного океану. Однак цей перенос ослаблений у звязку з малою стійкістю зимового американського максимуму, і мусонна циркуляція, яка породжена ним, на східній окраїні Північної Америки взимку виражена слабо.
Маси відносно холодного арктичного повітря виносяться в зимовий час по західній периферії Баффінової затоки в південні частини материка, іноді аж до Флориди, викликаючи там різкі зниження температури. З іншої сторони, тепле повітря, яке формується над Карибським морем і Мексиканською затокою, може поширюватися далеко на північ вздовж західної окраїни Атлантичного максимуму.
Центральна Америка взимку знаходиться під впливом пасатної циркуляції, причому фронт між відносно теплим і вологим атлантичним тропічним повітрям і відносно холодним тихо океанічним проходить на схід від Центральної Америки і виражений нерізко.
Таким чином, розподіл температури взимку над материком в більшій мірі залежить від сонячної радіації, ніж від впливу океанів, і ізотерми мають напрямок, близький до широтного. Тільки на тихоокеанському узбережжі і в меншій мірі біля берегів Баффінової затоки вони простягаються з північного заходу на південний схід. При цьому нульова січнева ізотерма огинає південне узбережжя Аляски і західне узбережжя Канади і США, проходячи через материк значно південніше 40 пн.. ш. Середня температура січня в північній частині Америки уже низька: від 20 до -24С на більшій частині Канади і Аляски, -36С на островах Канадського Арктичного архіпелагу і до -44С в центрі Гренландії. В той же час на півдні США середня січнева температура додатня. В південній частині Центральної Америки вона досягає +20 і навіть +24С.
При тривалих вторгненнях арктичного повітря навіть в південній половині США можливі стійкі морози до -15, -20С, які супроводжуються снігопадами і заметілями. На Флориді можливі морози, при яких замерзають цитрусові дерева з іще не знятими плодами. Навіть на рівнині Куби можливо зниження температури до +10, +5С.
Найбільша кількість опадів випадає взимку на Тихоокеанському узбережжі в помірних та субтропічних широтах. Значна кількість опадів, повязаних з циклонічною діяльністю, буває також на Атлантичному узбережжі на північ від 40С пн. ш. Для північних, внутрішні та південних районів материка зима є відносно сухим сезоном. Тільки північно-східні береги і схили гір Центральної Америки зрощуються значним опадами, які приносяться північно-східним пасатом.
В теплу половину року більша частина Північної Америки буває сильно прогріта. Це створює баричну депресію з центром на південному заході материка. Максимуми над океанами посилюються і зміщуються на північ. Особливо великої потужності набуває Тихоокеанський максимум, під впливом якого розташовується західне узбережжя Північної Америки до 40 пн. ш.
Атлантичний максимум охоплює значну площу в океані і поширюється на південно-східну окраїну материка, вплив повязаної ним циркуляції відбивається аж до східних схилів Кордильєр. По його західній та південно-західній периферії виносяться з південно-східними вітрами вологостійкі маси, які дають потужні опади на південному сході США і у внутрішніх районах країни. Значна частина Мексики і Центральної Америки попадає під вплив Атлантичного максимуму. Там дме північно-східний пасат, який залишає значні опади на навітряних схилах гір.
Західний перенос помірних широт і циклонічна діяльність в цей період послаблюються, зменшується у звязку з цим і можливість вторгнення арктичного повітря на південь.
Найбільш значні температурні контрасти створюються між сильно прогрітими внутрішніми районами материка ( у внутрішніх западинах середня температура перевищує +30С) і охолодженими холодними течіями західним та північно-східним узбережжями. Поступово знижується також температура із півдня на північ. На узбережжі Північного Льодовитого океану проходить липнева ізотерма +4С, а у внутрішніх районах Гренландії і острова Елсмір влітку зберігається відємна температура.
Більша частина Північної Америки отримує влітку значні опади. Виключенням є Тихоокеанське узбережжя на південь від 40 пн.. ш. і внутрішні плоскогіря Кордильєр, а також крайня північ материка і арктичні острови.
Північна Америка лежить в тих же кліматичних поясах, що і Євразія. Але в розташуванні меж окремих поясів, а також в розподілі поясів на кліматичні області існують відмінності, які створюються індивідуальними відмінностями кожного з материків.
Північне узбережжя Північної Америки і прилягаючі острови входять в пояс арктичного клімату з переважанням арктичних повітряних мас у всі сезони року. Найбільш низька середня зимова температура спостерігається над Гренландією (-44, -50С), в решті областей середня січнева температура зазвичай не нижче -40, -36С. Влітку майже на всій території зберігається відємна температура або близька до 0С додатня середня місячна температура. Протягом всього року переважають хмарність, тумани, снігові бурі. Зимова полярна ніч триває до пяти місяців. В межах цього поясу є центри сучас?/p>