Класифікація психічних хвороб
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
рті з її погляду вчинки.
Індивідуальні особливості особистості людини оригінальні й неповторні. Але все-таки при уважному розгляді психологам і психіатрам удалося виділити деякі типові індивідуальні особливості, які характеризуються більшою тенденцією до переходу в патологічний стан. Німецький психіатр Карл Леонгард назвав їх акцентуаціями характеру. Вони не завжди впадають в око й не свідчать про патологічний стан вищої нервової діяльності. У них потенційно закладені як можливості соціально-позитивних досягнень, так і соціально-негативний заряд. Деякі особистості зявляються перед нами в негативному світлі лише тому, що життєві обставини їм не сприяли, але цілком можливо, що під впливом інших обставин вони стали б неабиякими людьми.
Акцентуації Леонгард бачить у демонстративних особистостей, яким властиві здатність до витиснення зі своєї памяті неприємних для себе фактів, необдуманість учинків, жвавість фантазії, уміння вселяти до себе почуття симпатії й любові, талант перевтілення. На відміну від цього педантичним особистостям мало властиві механізми витиснення. Їм властива розумність і обґрунтованість поводження, і працьовитість, акуратність. Ці якості високо оцінюються в суспільстві, хоча через надмірну ретельність такі люди можуть серйозно ускладнити собі життя, особливо, якщо їм властивий зайвий страх перед відповідальністю. Посилена турбота про своє здоровя може послужити в них поштовхом до розвитку іпохондрії. Порівняно повільний темп психічної діяльності зближає педантичних з особистостями, що застряють. Але в останніх повільність стосується в основному зацикленість на емоційних переживаннях егоїстичного характеру, коли зачіпаються особисті інтереси й самолюбство даного субєкта. Такі люди чутливі, уразливі й мстиві, для них характерні також честолюбство, зарозумілість і самовпевненість, недовірливість і ревнивість. Ці риси, створюючи труднощі в спілкуванні з людьми, в інших умовах можуть стати рушійною силою на шляху до творчих досягнень, що дозволяють людині пишатися своїми реальними успіхами. Особливе місце займають збудливих особистостей, які керуються в житті не розсудливістю й логікою, а потягами, інстинктами, неконтрольованими спонуканнями. Їм далека терпимість, і вони не схильні шукати способи примирення у випадку конфлікту. Моральні підвалини в житті збудливих особистостей не грають помітної ролі, завдяки чому в них завжди зберігається підвищена схильність до здійснення грубого насильства й до розпущеного в сексуальному відношенні поводженню. Разом з тим в умовах, що вимагають від людини сміливості й божевільної рішучості, такі люди здатні виявити себе як неабиякі особистості.
Особистості як варіант норми зустрічаються серед населення, на думку Леонгарда, з такою ж частотою, як і "стандартний" тип людей. Але, крім них, спостерігаються патологічні або психопатичні особистості, до яких відносять людей, що відхиляються від стандарту. Аномалії їхнього характеру й поводження проявляються не тільки в критичних ситуаціях, але й тоді, коли зовнішні обставини не перешкоджають нормальному плину життя. Відомий вітчизняний психіатр Петро Борисович Ганнушкін (1875-1933) відносив до психопатичних особистостей людей, які з раннього віку виявляють ряд особливостей, що відрізняють їх від так званих нормальних людей і заважають їм безболісно для себе й для інших пристосовуватися до навколишнього середовища. Властиві ним патологічні властивості являють собою постійні, уроджені риси особистості, що не піддаються протягом життя різким змінам. Вони визначають весь психічний вигляд індивіда; існування в субєкта окремі елементарні невірності ще не дає підстав зачислити його до психопатів. Психогенні патологічні реакції в психопатичних особистостей виникають по механізмам, що й в "нормальному" психічному житті, але зі значно більшою легкістю.
При всьому різноманітті типів аномальних, психопатичних особистостей більшості з них властива загальна особливість - психічна незрілість, інфантилізм: у дорослої людини зберігаються риси характеру й поводження, властиві дитячому й підлітковому віку. До них ставляться непрактичність, невміння самостійно й по зрілому міркуванню вирішувати свої життєві проблеми. Замість цього в мотивах поводження переважають романтичні устремління, пристрасть до пригод, авантюр, екстравагантних знайомств, бажання бути формально вільним від існуючих у суспільстві неписаних законів і традицій, протиставляти себе ім. Характерні імпульсивні вчинки, тобто вчинки "з натхнення", без достатнього передбачення їхніх наслідків. У важких життєвих обставинах не проявляється властива гармонічної особистості гнучкість, обережність, уміння, де треба, поступитися, не домагатися негайного досягнення бажаного. Без достатніх підстав виникають розпач, паніка або, навпроти, непереможна впертість і реакції протесту. Мислення однобоке, надмірно емоційне, судження відрізняються максималізмом - крайностями в оцінці людей і подій. Спроби виховного впливу на психопатичну особистість натрапляють на більші труднощі у звязку з тим, що психопатичний субєкт неохоче засвоює чужий досвід і мало здатний учитися на своєму, рівень самосвідомості особистості, як правило, низький.
Представляє великий теоретичний і практичний інтерес питання про те, чи існує звязок між психічною незрілістю психопатичної особистості й біологічною незрілістю центральної нервової системи. На це питання пок?/p>