Китай - країна з найбільшою чисельністю населення
Информация - География
Другие материалы по предмету География
Китай
Територія та географічне положення. Китай унітарна держава, що складається з 23 провінцій, пяти національних автономних районів, чотирьох міст центрального підпорядкування, а також особливих ад-1 міністративних районів Сянгана (Гонконгу) і Макао (Аоминь). Країна розташована у східній частині азіатського материка й простяглася | зі сходу на захід на 5700 км, а з півночі на південь на 3650 км. Це одна з найбільших країн світу, яка за площею посідає третє місце.
На карті країна трохи нагадує величезну чашу, боки якої впираються в територію двох інших держав Євразії Росії (1) і Казахстану (3). Крім них, Китай межує з Монголією (2), Киргизстаном (4), Таджикистаном (5), Індією (6), Непалом (7), Бутаном (8), Мянмою (9), Лаосом (10), Вєтнамом (11) і КНДР (12). Китайський сухопутний кордон найбільший у світі. Берега Китаю омивають Жовте, Східно-Китайське й Південно-Китайське моря. Моря використовуються для судноплавства й рибальства, у рекреаційних цілях, на їхньому шельфі розвідані й розробляються нафтові родовища.
Природа. Територія Китаю зосередження різноманітних природних умов і ресурсів. Країна вражає не тільки кількістю населення й величезною площею, але й контрастністю рельєфу та кліматичних умов. Тут межують найбільше на земній кулі Тибетське нагіря й широка Велика Китайська рівнина; безжиттєві пустелі північної та північно-західної частини країни й родючі поля Великої Китайської рівнини.
Більшість гір і пустель розташовані в Західній (континентальній) частині, де переважають малообжиті простори, а найбільші рівнини і з родючими ґрунтами обрали для себе Східну (приморську) частину. За природними умовами Східний (приморський) і Західний (континентальний) Китай це два різні Китаї. Умовний кордон між ними можна провести за 105 меридіаном.
У Східному Китаї розташовані найбільші рівнини, а також гори заввишки до 3000 м. Клімат тут мусонний, літні мусони приносять рясні опади. Літо досить спекотливе, зима на півночі холодна, південніше прохолодна, а на крайньому півдні порівняно мяка, тепла. Опадів випадає від 500 до 2000 мм на рік. Густа мережа повноводних річок, серед яких Янцзи, Сіцзян, Сунґарі, Ялуцзян, Хуанхе; більшість із них судноплавні. На півночі й південному сході збереглися великі лісові масиви. Найбільш родючі ґрунти розташовані на території Великої Китайської рівнини й рівнини Сунляо.
У рельєфі Західного Китаю переважають високі гори, нагіря, а також улоговини. Значна частина території має висоту більше ніж ,1000 м. Клімат різко континентальний, із суворими малосніжними зимами, літо тепле в міжгірях і прохолодне у високогірних районах. Великими є добові амплітуди температур. Опадів випадає від 5 до 200 мм на рік, особливо мало їх на північному заході, де розташовані пустельні й напівпустельні території. Річок мало, вони маловодні, деякі періодично всихають, більшість із них не мають великого господарського значення, а на південному заході їхнє використання ускладнене. На Тибетському нагірї розташовані високогірні степи й холодні пустелі. Більшість земель не придатні для ефективного ведення сільського господарства.
Дві головні річки Китаю Хуанхе та Янцзи. Хуанхе (у перекладі жовта річка) друга за довжиною річка Азії. Перетинаючи Лесове плато, що складається з легко розмивних гірських порід лесів, річка захоплює масу піску й мулу. Ці частки забарвлюють води річки в мутно-жовті кольори, і з цим повязана її назва Жовта. Частину вод річка доносить до моря, надаючи йому жовтуватого відтінку, тому не дивно, що й море називається Жовтим.
За розмірами Янцзи перевершує Хуанхе, У нижній течії вона перетинає Велику Китайську рівнину і впадає у Східно-Китайське море, утворюючи дельту площею майже в три Харківські області.
Територія Китаю багата на корисні копалини. Країна посідає одне з перших місць у світі за запасами камяного вугілля, залізної та марганцевої руд, бокситів, цинку, олова, сурми, вольфраму, молібдену, ртуті, рідкісноземельних металів, титанових руд, окремих видів хімічної сировини. Великими є також поклади урану й золота, є родовища нафти й газу, але цих видів палива недостатньо, тому ведеться їх-1 ній посилений видобуток.
Китай володар значних запасів гідроресурсів, більшість яких, однак, зосереджена на південному заході, де їхнє використання технічно ускладнене. Великими є й земельні ресурси.
Історичний розвиток. Епоха давньокитайської цивілізації починається на зламі IIIII тис. до н. є. і завершується катастрофою імперії Хань у 220 р. н. є. Основні періоди в історії Давнього Китаю мають традиційні назви за найменуванням династій і царств: Інь (Іїїан),. Чжоу, Цінь і Хань.
В обєднанні країни головну роль відіграло царство Цінь. Ціньським військам удалося розгромити всіх своїх супротивників і закінчити панування династії Чжоу. Остаточне обєднання країни відбулося за царювання Ін Чжена (259210 рр. до н. є.). Він оголосив себе імператором (хуанді) і зійшов на престол під імям Цінь Шіхуанді (перший ціньський імператор). У період його правління були знищені залишки феодальної системи й установлена тверда, централізована система управління країною: Китай поділили на 36 округів (областей), кордони яких не збігалися з кордонами підкорених царств. За Цінь Шіхуанді величезні за довжиною ділянки захисних стін були добудовані й зєднані, утворивши Велику Китайську стіну.
Династія Цінь змогла втриматися при владі лише півтора десятка років. Відразу ж після смерті Цінь Шіхуанді на