Катарсісне виховання та його значення у формуванні емоційно-інтелектуального розвитку дітей
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
?ультурних і релігійних орієнтацій, статі тощо однаково розуміє значення вказаних вище категорій.
Духовно-культурна семантика свідомості сучасної людини розкривається формулою: Ми всі бажаємо добра, ми всі стережемося зла, ми всі намагаємося уникнути передчасної смерті. Отже, єдиний духовний простір людського співтовариства обмежений трьома вісями цінностей (добро, зло, смерть), а його історична еволюція розгорталася саме навколо них. Звідси випливає висновок: система виховання духовної культури національної молоді має будуватися на основі єдиної системи загальнолюдських цінностей і формувати адекватне розуміння і ставлення до добра, зла, смерті. Всі можливі варіації духовної семантики є похідними, додатковими до цих системоутворюючих домінант.
Сучасну духовну кризу в українському суспільстві можна схарактеризувати як антикатарсис, тобто втрату багатьма соціальними субєктами потреби і здатності до духовного очищення й піднесення [2].
Динаміку розвитку антикатарсичної духовності можна зобразити так: спочатку в суспільстві встановлюється атмосфера морально-психічної втоми, життєвої апатії, байдужості до долі країни та власної особи; потім вона змінюється на взаємну підозру, недовіру й, нарешті, наростання агресивності, вищий прояв якої громадянська війна або міжнародний конфлікт. У період антикатар-сису починають зникати колективістські й гуманістичні настанови свідомості, спостерігається відхід від конструктивної суспільно-політичної й духовно-культурної діяльності, виникає індиферентне ставлення субєкта до ідентифікації з суспільним або національним цілим, поширюється егоїстична і споживацька мораль, абсолютизується перевага матеріального над духовним тощо. Культура стрімко криміналізується й люмпенізується: у ній домінують світогляд, ціннісні орієнтації, спосіб життя й форми поведінки злочинних елементів і представників суспільного дна. Таким чином, розвивається соціальна паракультура. Вона послідовно витісняє традиційну культуру народу, яка набуває маргінального становища й майже щезає з широкого соціального вжитку. Світова історія свідчить: суспільство, що вступило в період антикатарсису, ще не загинуло, але якщо воно не усвідомить загрози й не змінить ситуації на ліпше воно приречене.
Духовний антикатарсис ще можна зупинити. Для цього є багато засобів. Один з них повернення загальнолюдських цінностей, гуманістичних норм життя й діяльності. Дальше розроблення й широке впровадження катарсичної педагогіки на ноосферній основі сприятиме збереженню і зміцненню духовного здоровя нашої молоді.
Відомо, якими безмежними є найрізноманітніші почуття, емоції та настрої, задуми й ідеї, поняття, образи, фантазії, ідеали, цінності й теорії кожної людини. Це її внутрішній, або духовний, світ, і пізнання його не менш важливе, ніж пізнання навколишньої дійсності.
Звернення до катарсису з точки зору педагогіки не є його імітацією в класичному розумінні, а швидше інтерпретацією педагогічного перекладу основних особливостей і функцій, що в своїй основі сприяє розвязанню педагогічних завдань. Катарсис, або очищення, важливий засіб розвитку духовності, зорієнтований на емоційний досвід особистості. Відповідно до античної естетики він не є явищем виключно естетичним, а відноситься і до моралі, і до інтелекту, і до психології до всього, що стосується людини. Підліток через переживання тих чи інших естетичних і моральних почуттів сам відкриває в собі раніше невідомі йому духовні можливості, завдяки чому вдосконалюється його внутрішній світ, формуються нові відносини, здійснюються моральні дії. Як вважали гуманісти доби Відродження, це свого роду відкриття людини в самій собі, в новому змісті
Катарсис у педагогіці це певною мірою відродження античних традицій навчання і виховання засобами музичного мистецтва. До речі, первинне значення слова музика мистецтво, що служить вихованню душі.
Музичний катарсис вбирає в себе безліч типів і видів впливу: психологічний і фізіологічний стани, моральні й естетичні почуття, а також магічну дію.
Стародавні греки вважали музику найбільш близькою психологічному життю, оскільки вона передає рух. Чому музика, а не інші види мистецтва, наприклад, живопис або скульптура? Тому що вона є найефективнішим засобом впливу на психіку і моральність людини. Аристотель з приводу цього писав: Адже навіть і без слів мелодія все одно має естетичні властивості. І це тому, що тільки вона містить рух… Рухи ці діяльні, а дії суть знаків етичних властивостей (А.Ф.Лосев пояснював: Змінюючи характер руху, що міститься в музичних звуках, використовуючи різні мелодії, інструменти, ритми і лади, можна створювати різноманітний настрій людської психіки і таким чином впливати на виховання характеру
Найважливішим у використанні феноменальних можливостей катарсису є змога досягти стану гармонійної злагоди, душевної рівноваги. Афекти дуже впливають на психіку і порушують таку рівновагу, викликають різного роду спотворення в оцінці, ставленні до людини взагалі і до самого себе зокрема, позбавляючи обєктивної основи мислення. Домінуючу роль у сприйнятті музики та її образів відіграє теорія катарсичної функції мистецтва, яка є основним процесом і має особистісний характер, повернення кожного до свого Я (інтроспекція).
Платон розглядав музичний катарсис як морально-життєве тренування, причому естетичного характеру, що ?/p>