Італія

Информация - География

Другие материалы по предмету География

?рбанізації перевищує 70%. Містами-"мільйонерами" є Рим, Мілан, Неаполь і Турін. Внаслідок того, що Італія пізно стала централізованою державою, в ній немає такого домінуючого центру як Париж, Будапешт або Лондон. Найбільші міські агломерації Міланська (4,7 млн.), Римська (3,5 млн.), Неаполітанська (2,5 млн.), Туринська (1,5 млн.). У сільській місцевості Півдня переважають села, на Півночі хутори (ферми).

Територія Італії густозаселена: середня щільність становить 192 особи/км2. У високоурбанізованих районах Ломбардії, Лігурії, Великого Неаполя густота населення перевищує 1000 осіб/км2, навіть у високорозвиненому сільськогосподарському районі Паданській рівнині показник становить 400 осіб/км2. Найменша густота населення на Сардинії 70 осіб/км2.

У сільському, лісовому господарстві і рибальстві зайнято 10% економічно активного населення (але створюють вони лише 4% ВНП), у промисловості та будівництві 29% економічно активного населення (28% ВНП відповідно), а в сфері послуг 61% (створюється 67% ВНП). Структура зайнятості цілком відповідає параметрам постіндустріальної країни, щоправда з дещо завищеною часткою сільського господарства.

 

4. Галузева структура господарства

 

"Обличчя" країни визначає промисловість. Але вона зорієнтована не на унікальну чи надскладну продукцію, як у Німеччині або Великобританії, а більше на випуск масової продукції середнього рівня складності (автомобілі, тепловози, верстати, конторське обладнання, побутова техніка).

Для структури італійської промисловості характерно:

  1. переважання важкої промисловості, хоча її частка не така значна, як в інших країнах Західної Європи;
  2. провідна роль машинобудування;
  3. вища, ніж в інших західноєвропейських країнах, частка хімічної промисловості;
  4. незначні масштаби гірничо-видобувної промисловості;
  5. найвища серед усіх постіндустріальних країн частка легкої промисловості, як у структурі виробленої продукції, так і в структурі експорту.

Паливно-енергетичний комплекс країни не задовольняє власних потреб. Італія має напружений паливно-енергетичний баланс. 70% його становить купована нафта, 15% припадає на природний газ, 8% на вугілля, 6% ГЕС, 1% АЕС (у перспективі атомні станції будуть закриті). Загалом Італія має найпотужнішу в Європі нафтопереробку, але потужності НПЗ використовуються приблизно наполовину, що повязується з арабо-ізраїльськими конфліктами.

Чорна металургія працює на імпортній сировині (на ? це металобрухт), тому її підприємства концентруються в портах Генуя, Пьомбіно, Неаполь, Таранто (останній має найбільшу потужність в ЄЕС 10 млн. тон сталі на рік).

Кольорова металургія є надзвичайно енергомісткою. Алюмінієва промисловість тяжіє до дешевої електроенергії альпійських річок (центри Больцано, Венеція), але найновіший комбінат збудований у Порто-Весме на Сардинії. Виплавка свинцю та цинку також майже повністю сконцентрована на Сардинії (Монтепоні, Порто-Весме).

Машинобудування дає ? вартості промислової продукції та ? експорту. Країна характеризується високою часткою транспортного машинобудування. Особливо виділяється місто Турін з гігантським концерном ФІАТ (останній володіє також і футбольним клубом "Ювентус"). Підприємства цього міста виробляють крім автомобілів також залізничні вагони і локомотиви, трактори та іншу сільськогосподарську техніку. Світову славу мають італійські автозаводи "Альфа-Ромео" (Неаполь), "Феррарі" (Маранелло), "Ламборджіні" (Болонья).

Традиційною міжнародною спеціалізацією Італії залишається виробництво моторолерів (Італія їх "батьківщина"). Суднобудування (Генуя, Трієст, Спеція, Ліворно) знаходиться у депресивному стані, не витримуючи конкуренції з японськими та південнокорейськими виробниками. До нових галузей відноситься авіаційна промисловість (Турін, Неаполь).

Ціла низка потужних підприємств електротехнічної промисловості зосереджена поблизу Мілана.

Виділяється Італія виробництвом побутових електроприладів (холодильники, морозильники, пральні, посудомийні та швейні машини, мікрохвильові печі та ін. 1-е місце в Європі). Італійська компанія "Мерлоні електродоместічі" володіє торговими марками "Арістон", "Індезит". Найважливіші центри Мілан, Флоренція, Рим. Відомий виробник конторського обладнання "Оліветті" має штаб-квартиру в місті Івреа.

Найважливішим верстатобудівним центром Італії є м. Брешіа (корпорація "Даніелі").

Спеціалізацією італійської хімічної промисловості є виробництво полімерів (поліетилен, поліпропілен та ін.) і синтетичних волокон (особливо поліакрилових, що дуже важливі для трикотажної промисловості). Багато виробляється мінеральних добрив, синтетичного каучуку (Венеція, Равенна). Географія хімічної промисловості зазнає суттєвих змін на користь Півдня (Бріндізі, Кальярі та ін.). Саме на Півдні збудовано нафтохімічний комплекс Аугуста-Сіракузи, який здатен переробляти 50 млн. тон нафти щорічно. Серед найвідоміших хімічних концернів Італії "Монтедісон" ( вартості виробленої хімічної продукції країни) та "Піреллі" (гумотехніка, автошини).

Текстильна промисловість зберігає важливе експортне значення. Міланський старопромисловий текстильний район єдиний у Західній Європі, що зберіг свою спеціалізацію (Ліонський у Франції, Бірмінгемський у Великобританії переструктуризувалися досить давно), що повязано з відносною дешевизною робочої сили у Південній Європі ("тексти