Історія розвитку України
Методическое пособие - История
Другие методички по предмету История
¶е "смачним" був цей шмат землі в центрі Східної Європи.
розділ 8
Гайдмаки народні повстанці на Правобережній Україні, що залишалася до кінця 18 століття під владою Речі Посполитої.
Інтелігенція суспільний прошарок, в широкому розумінні - люди розумової праці, що заняті у різних галузях культури, освіти, науки, охорони здоровя, виробництва і мають для цього відповіну освіту.
Контрреформація (реформування католицизму) - рух спрямований на оновлення католицької церкви, виник як реакція на поширення протестантизму. Контрреформація тривала приблизно з 1560 року до кінця Тридцятилітньої війни.
Малоросія назва, що зявилася на початку XIV ст. у Візантії для визначення західноукраїнських земель (Галицько-Волинська держава) з церковно-адміністративного погляду. Галицька митрополія, створена 1303 року, охоплювала шість єпархій: галицьку, перемиську, володимирську, холмську, луцьку і турівську, які у візантійських джерелах отримали назву Мала Русь на противагу Великій Русі ,під якою з 1354 р. розумілася територія єпархій під владою київського митрополита з центрами в Володимирі та Києві.
Намісництво - найвища адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління. Запроваджена в 1775 році, Установленням про губернії.
Поліцейський пристав - поліцейський службовець,який правив частиною (кожне місто поділялося на квартали і частини).
Сенат - у Польщі витворився протягом часу з королівської ради і оформився у першій половині 16 ст. як частина (поряд палати послів) сейму.
Цензу?ра контроль держави над прилюдними виявами думки і творчості. Як правило, проявляється у придушенні вияву певних ідей, торкання певних тем або вживання певних слів. Як привід до цензури часто називається намагання нібито стабілізувати суспільство, над яким уряд має контроль.
Розділ 9
Петро? Олекса?ндрович Валу?єв (22 вересня (4 жовтня) 1815 27 січня (8 лютого) 1890) російський державний діяч, граф. В 1870 році він став ініціатором запровадження загальної військової повинності.
Миха?йло Сергі?йович Груше?вський (*29 вересня 1866, Холм (нині Польща) †25 листопада 1934, Кисловодськ, СРСР) український історик, організатор української науки, політичний діяч і публіцист, голова Центральної Ради (19171918), академік, автор понад 2000 наукових праць.
Володи?мир (Зеєв) Євге?нович Жаботи?нський ( 17 жовтня 1880, Одеса 4 серпня 1940, Нью-Йорк) український єврейський письменник і публіцист, один з лідерів сіоністського руху; співзасновник держави Ізраїль та його збройних сил (Гаґана). Жаботинський активно брав участь в створенні Союзу для досягнення повноправності єврейського народу в Росії (1905) і розробці Гельсингфорсської програми (1906).
Петро? Ла?врович Лавро?в (* 2 червня (14 червня за новим стилем) 1823, Мелехово, нині Псковського району Псковської області Росії † 25 січня (6 лютого за новим стилем) 1900, Париж) теоретик російського революційного народництва, філософ, публіцист, соціолог.
Мартов Юлій Осиповіч (наст. фам. Цедербаум; 18731923) учасник соціал-демократичного руху з 1892 г.; з 1895 р. член Петербурзького Союзу боротьби за звільнення робочого класу. З 1901 р. член редакції Іскри. З 1903 р. один з лідерів меншовиків.
Мико?ла Іва?нович Міхно?вський (*1873, Турівка, Полтавська губернія; †3 травня 1924) видатний український політичний та громадський діяч, правник, публіцист, основоположник, ідеолог і лідер самостійницької течії українського руху кінця ХІХ початку ХХ ст., автор славнозвісної брошури Самостійна Україна, один з організаторів українського війська, борець за незалежність. Співзасновник першої політичної партії у Наддніпрянській Україні Революційної Української Партії (РУП). Лідер Української Народної Партії, співорганізатор Української Демократично-Хліборобської Партії, член Братства самостійників. Ідеолог державної самостійності України.
Іва?н Па?влович Пулю?й (Ivan Pulyuy, Johann Puluj; *2 лютого 1845, Гримайлів, Галичина, тепер Гусятинського району Тернопільської області †31 січня 1918, Прага) український фізик і електротехнік, організатор науки, громадський діяч.
Олекса?ндр Філаре?тович Скоро?пис-Йолтухо?вський (1880 - 1950) - відомий український громадський, політичний та державний діяч, публіцист, автор розвідок на економічні і політичні теми. У роки Першої світової війни - провідний діяч Союзу Визволення України, за часів УНР - губернський комісар, а за Української Держави - губернський староста Холмщини та Підляшшя. В еміграції - один із засновників, ідеологів та провідних діячів гетьманського руху, співзасновник та член кураторії Українського наукового інституту в Берліні. Приклав чимало зусиль для становлення, розвитку та поглиблення українсько-німецьких відносин.
Сумцов Микола Федорович (18 квітня 1854 12 вересня 1922) видатний український фольклорист, етнограф і літературознавець та громадський діяч. Відомий і як популяризатор, зокрема історії української культури: Хрестоматія з укр. літератури (1922).
Євге?н Харла?мпійович Чикале?нко (*9 грудня 1861, Перешори †20 червня 1929), визначний громадський діяч, меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист. втор Спогадів (І-II, Львів, 19251926) та Щоденника 19171919 (Львів, 1931), які дають баг