Історія розвитку концептуальних підходів до аудиту
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
є систему внутрішнього контролю як ефективну, а. потім провадить серію перевірок на відповідність (тести контрольних моментів), що підтверджують цю оцінку, то немає необхідності у виконанні великої кількості тестів самої фінансової звітності (тобто перевірок по суті), бо для одержання надійної і підтвердженої інформації аудитор може покластись на облікову систему підприємства. Отже, аудитори вважають доцільнішим перевіряти систему внутрішнього контролю, щоб одержати свідчення її ефективної організації і роботи, аніж піддавати надмірним перевіркам інформацію, видану цією системою обліку і контролю.
За результатами перевірки аудитори надають клієнту інформацію про структуру його системи внутрішнього контролю. У міжнародній практиці аудитор зобовязаний інформувати аудиторський комітет підприємства (чи аналогічний орган) про істотні недоліки організації чи роботи системи внутрішнього контролю, які він виявив під час аудиту [72,42]. На практиці аудитори часто розширюють це повідомлення, включаючи до нього й менш важливі недоліки, подаючи їх разом з пропозиціями з покращення структури внутрішнього контролю. Це повідомлення, як правило, складається в письмовому вигляді і перш ніж остаточно оформити цей документ, відомий як "лист адміністрації", його зміст обговорюється з адміністрацією підприємства-клієнта.
При системному підході здійснюється формалізація аудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготовчих робіт і закінчуючи складанням аудиторського висновку.
За останні два десятиріччя удосконалення системи внутрішнього контролю та методології проведення аудиту дозволило аудиторським фірмам більше уваги приділяти консультаційній діяльності, ніж безпосередньо аудиторським перевіркам. Розпочався третій етап розвитку аудиту це його орієнтація на можливий ризик при проведенні перевірок чи консультуванні, запобігання і усунення ризику.
Користувачами фінансової інформації, що пройшла аудит, найчастіше є фактичні чи потенційні інвестори і кредитори. Громадськість, як правило, також зацікавлена в одержанні перевіреної фінансової інформації, бо сучасні і майбутні доходи, добробут також можуть залежати від достовірності інформації.
Підвищуючи вірогідність фінансової інформації, аудит зменшує інформаційний ризик користувачів фінансових звітів. Інформаційний ризик -це ризик, повязаний з тим, що інформація, яка міститься у фінансовому звіті, неправильна. Зрозуміло, аудит не єдиний спосіб зменшення інформаційного ризику. Органи стандартизації обліку як у державному, так і в приватному секторі прагнуть забезпечити одностайність принципів обліку і повноту розкриття відповідної фінансової звітності. При цьому за останні роки зросли і кількість, і рівень специфічності стандартів обліку, а отже, підвищились вимоги до виконання аудиторами іншої функції перевірки відповідності розшифровок і оцінок у фінансовому звіті прийнятим принципам обліку. Невідємною частиною діяльності аудитора стає інтерпретація фактів, що підтверджують висновки укладача фінансового звіту, і оцінка зроблених у ньому висновків.
Наступною причиною зміщення акцентів в аудиті від функції збору свідчень для підтвердження достовірності інформації до функції інтерпретації й оцінки є кількісне зростання складних операцій, операцій нового типу та необхідність оцінювати адекватність способу обліку, вибраного адміністрацією підприємства.
Інвестори і кредитори одержують інформацію з фінансових видань та від аналітиків щодо капіталовкладень і керуються нею у своїх діях ще до
- публікації річних фінансових звітів. Але згідно з поширеною думкою, фінансовий звіт, підданий аудиту, все ж володіє "поінформованістю", іншими словами, містить нову інформацію просто через те, що був підданий аудиту. Після аудиту фінансовий звіт є засобом для підтвердження чи виправлення інформації, раніше одержаної на ринку. Перевірений фінансовий звіт підвищує ефективність ринкової діяльності виходячи з того, що скорочує строк дії неточної інформації чи призупиняє її поширення.
Іншим аспектом підвищення цінності фінансової інформації в результаті аудиту, крім надання їй більшої достовірності й інтерпретації, є посилення контролю за нею. Доповненням до аудиторської функції є функція якості інформації, оскільки вона:
забезпечує незалежну перевірку облікової інформації на основі встановлених критеріїв, що відображають потреби і бажання користувачів;
- спонукає укладача інформації здійснювати процес обліку під своїм контролем, домагаючись відповідності вимогам користувача, оскільки він (укладач) знає, що його робота буде підлягати незалежній експертизі. Цей мотиваційний аспект аудиту визнаний вже давно: знання того, що аудиторську перевірку буде здійснено, є вагомою перешкодою на шляху подання помилкової інформації.
Становлення аудиту процес достатньо тривалий, він не закінчився і нині. Сучасна американська концепція "аудитом називає систематичний процес обєктивного збору і оцінювання свідчень про економічні дії і події з метою визначення рівня відповідності цих тверджень встановленим критеріям і надання результатів перевірки зацікавленим користувачам"[ 13,19]. (ум-"Факти, які відображені у фінансових звітах, є предметом аудиторської перевірки. Аудитор має знайти і оцінити докази, що підтверджують його судження про відповідність фактів встановленим критеріям. Напр