Історія міста Коростень
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
?ої.
Відповідно до угоди з Річчю Посполитою у 1795 Іскоростень переходить до Російської імперії як центр Іскоростенської волості Овручського повіту Волинської губернії. Довгий час це було тихе непримітне провінційне містечко. Збереглась замітка з газети "Волинські єпархіальні відомості" від 1888, де про нього пишуть: "Нині Іскоростень - бідне незначне містечко, населене євреями і селянами-хліборобами".
4. Історія міста в ХХ столітті
Новий могутній поштовх до відродження місту дало будівництво залізниці Київ-Ковель у 1902. З цього часу перейменоване в Коростень воно відоме як важлива залізнична станція. Згодом, з розширенням залізниці Коростень перетворюється у великий залізничний вузол.
На початку ХХ століття в Іскоростені жили вже понад три тисячі чоловік. У ньому було декілька невеликих підприємств: меблева, механічна і шкіряна майстерні, фарфоровий завод. Місто стало місцем багатьох подій в роки революції і громадянської війни. Під час першої російської революції робітники Іськоростеня підтримали страйк. А в листопаді 1917 року вони разом з революційними солдатами встановили Радянську владу (На цей час місто перейменували в Коростень).18 листопада 1917г. черговий по станції Л.М. Табукашвілі на мітингу, який відбувся на Барачній площі оголосив про встановлення радянської влади.12 лютого 1918 р. на засіданні Маленької Ради в Коростені затверджений закон про введення в Українській Народній Республіці нового григоріанського (нині чинного) календаря, про перехід на середньоєвропейський час, затверджений як герб УНР знак Київської Держави - тризубець. В кінці лютого до міста увійшли кайзерські війська. З 15 липня 1918г. Коростень - один з центрів Всеукраїнського страйку залізничників. Після відступу німців з України в наступний 1918г. місто звільнили війська УНР.18 лютого в Коростень увійшла дивізія Червоної Армії.15 березня 1919 року до міста знов увійшли війська УНР.7 квітня 1919 року до міста увійшли Богунський і Таращанський полки Червоної Армії.26 квітня 1920 року місто було захоплене Польськими військами.20 червня Коростень звільнили частині 1-ій Кінної Армії, але у вересні поляки знову захопили місто.12 жовтня після багатоденного бою Червона Армія остаточно звільнила місто. У 1921 році захоплення Коростеня було основною метою походу Української Повстанської Армії під керівництвом генерал хорунжого Ю. Тютюнника. У ніч на 7 листопада на околицях міста завязався відчайдушний чотиригодинний бій - остання битва громадянської війни на Україні. У березні 1923 року Коростень став селищем міського типа, а з 1 січня 1926 року йому привласнений статус міста. У 1926 році було побудоване приміщення драматичного театру ім. І. Франко, в 1927 - 1929 роках на базі колишніх майстерень Остермана побудований завод "Жовтнева кузня", в 1928 році після реконструкції почав працювати фарфоровий завод. У 1930 році відкрилися дві середні спеціальні учбові установи - медичний технікум і технікум радянського будівництва, два вечірніх робочих факультети - Київського машинобудівного інституту і Харківського інституту інженерів залізничного транспорту.
У грізному 1941 році коростенці піднялися на боротьбу з фашизмом. У перші дні війни місто, а особливо станція піддавалися безперервним нальотам німецьких бомбардувальників, але залізничний вузол не зупиняв своєї роботи. Після кровопролитних боїв частини 5-ої армії генерала М.І. Потапова відступили східніше, і з 7 серпня 1941 року для Коростеня настали чорні дні окупації. На території міста і району діяли групи підпільників і партизан. Гітлерівці жорстоко розправлялися з патріотами. За час окупації в Коростені було розстріляно 16733 чоловік, 15 повішене, 1803 людини вивезено до Німеччини. Населення міста за роки війни зменшилося в 14 разів.17 листопада 1943 року Коростень був звільнений. Але німецьке командування не могло змиритися з втратою такого важливого опорного пункту і в ході контрнаступу ворог знову оволодів містом.28 грудня частини 13-ої армії генерал-лейтенанта М.П. Пухова повторно і остаточно звільнили Коростінь від загарбників. Жителі міста поважають і памятають своїх визволителів. Про це свідчать памятки: величні Кургани Слави на честь визволителів міста, братські могили воїнів Радянської Армії, які полягли в боях за Коростень, бюст двічі Героя Радянського Союзу, Народного Героя Югославії, генерал-лейтенанта Семена Антоновича Козака. Безсмертним памятником героїзму наших бійців стало і підземелля старої фортеці під річкою Уж. Тут в листопаді 1943 року в оточенні гітлерівців тримав смертельну оборону радянський гарнізон.
За роки Великої Вітчизняної війни Коростень кілька разів переходив з рук в руки. Багато раз згадувався в оперативних зведеннях Совінформбюро, згідно наказу Верховного Головнокомандуючого №44 18 листопада 1943 року, в 23 години 30 хвилин Москва від імені Батьківщини салютувала нашим доблесним військам, що звільнили місто Коростень, дванадцятьма артилерійськими залпами із ста двадцяти чотирьох знарядь. Шести зєднанням і частинам, що відзначилися в боях за звільнення міста, було привласнене найменування Коростенських".
Жителі міста ніколи не забудуть і подвигів казаха Обдули Усенова, який під час звільнення Коростеня ціною свого життя перегородив шлях ворожим танкам, і російського льотчика Івана Полякова, який таранив фашистський літак в повітряних боях за Коростень. Обом посмертно привласнені звання Героїв Радянського Союзу. У після військові роки почалося відновлення майже зов