Історія економіки Німеччини
Информация - История
Другие материалы по предмету История
лися графства. Навіть багато аллоїдальниє володінь територіальних князів і графів стали ленамі. Аллоїдальниє землі, що збереглися ще у крупних територіальних власників, інкорпорувалися (приєднувалися) в ленну систему, зберігши лише свій юридичний титул володіння. Феодальне землеволодіння прийняло характер ленної системи, сформувалося ленне законодавство.
Ленне право регулювало всі сторони відносин власників і утримувачів ленов, організації сільськогосподарських робіт на ленних територіях, визначало пристрій суспільного життя країни. Особливо ретельно ленне право розмежовувало, що і в які терміни належало одержувати власникам і утримувачам лена.
Деяке ослаблення кріпацтва
Середина XIII в. стала часом рішучого повороту до кращого в житті німецького народу, особливо в положенні селянства. Значні маси селянства одержали особисту свободу або у звязку з хрестовими походами, або відкупившися від пана. Деякі феодали, йдучи в похід, відпускали своїх селян на свободу; сотні дворянських пологів зникли, а їх селяни добилися свободи. Але головна причина ослаблення кріпацтва до рівня простої залежності диктувалася необхідністю освоєння цілинних земель, а при старих способах обробки збільшити доходи феодала можна було лише на основі полюбовної угоди з власними селянами і прийшлими колоністами. У східній частині Німеччини, в захоплених за Лабой словянських землях, німецькі селяни-переселенці були звільнені від панщини і платежів наряд років, користувалися пільгами і привілеями. Інакше не можна було привернути на схід робочі руки. У цих умовах феодалам довелося дати особисту свободу залежним селянам всієї Північної Німеччини. У Саксонії і сусідніх північно-західних областях з XIII в. створювалося мелковотчинноє феодальне господарство, розвивалася майерськая (майер керівник) оренда.
Міста
Лише небагато міст Німеччини були римського походження. Величезна більшість німецьких міст виникла в XI - XIII вв.
У XII в. у Німеччині налічувалися сотні міст, а в XIII XIV вв. виникло близько 700 нових міст. Середнім вважалося місто з населенням 10 15 тис., крупним 25 35 тис., дрібним 1 5 тис.
Спочатку населення міст складали кріпосні, що бігли від своїх панів. Вони принесли в міста початку маркового ладу і стародавнього народоправства у вигляді міського веча (бурдіга). Але місто стояло на землі духовного або світського сеньйора, який здійснював в ньому правосуддя, стягував побори, вимагав від городян явки в похід. Поступово влада сеньйора подавила народні збори.
Городяни боролися за скорочення феодальних поборів, торгові привілеї, право на міське самоврядування. Ця боротьба городян проходила у формі комунальних революцій. Нерідко міста спиралися на підтримку імператорів, зацікавлених в ослабленні сеньйорів і розуміючих роль і значення міста як джерела фінансових і людських ресурсів. До початку XIV в. більшість міст добилася незалежності від сеньйорів, але влада опинилася в руках міської аристократії крупних купців, домовласників, лихварів і землевласників, так званих аусбюргеров. У XV в. цей верхівковий шар міста став називатися патриціатом.
Цехи
Основою життя міста було товарне виробництво ремесло і продаж виробів. Як і скрізь у феодальній Європі, формою організації ремісничого виробництва був цех. Перші статути німецьких цехів, що дійшли до нас, відносяться до XIV XV ст., хоча цехи виникли значно раніше, в XIXII вв. У ремісничих майстернях бути зайнято дві-чотири люди, рахуючи і майстра. Виняток становили численніші будівельні організації. Статути регламентували відносини майстрів, підмайстрів і учнів, терміни і умови учнівства; визначали кількість, обєм і якість вироблюваної продукції, її зовнішній вигляд, упаковку і т. д... Одночасно цехи виконували функції кас взаємодопомоги, піклувалися про вдів і сиріт, несли охоронну і пожежну службу, захищали стіни рідного міста, брали активну участь в релігійному житті.
Багато власників майстерень були кустарями і працювали на майстра-підприємця, що забезпечував їх сировиною і забезпечував збут готової продукції. У текстильному (шерстьоткацькому) і металевому виробництвах нерідко до роботи підключали сільських і іногородніх кустарів.
Таким чином, в XIVXV ст. у німецьких містах зявилася децентралізована мануфактура, хоча майстер-підприємець принаймні на перших порах ще брав активну участь у виробництві.
Документи свідчать про диференціацію міського, що відбувається, зокрема ремісничого населення. Були цехи багаті і бідні, цехи, що користуються пошаною, і цехи ганебні. Особливо незавидним було положення численних підмайстрів і учнів, що становлять 55 60% міського населення. В кінці XV в. 65% ремісників крупних міст сплачували податки по двох найнижчих ставках. В той же час вже у середині XIV в. менше 6% міських платників податків сплачували помайново-прибутковий податок більш ніж з половини загальної оцінки майна, що свідчило про високу концентрацію власності.
У ХШ~ХУ вв. у багатьох містах (Кельне, Вормсе, Ульме, Гамбурзі і ін.) відбувалися цехові повстання цехові революції проти патриціату. Але лише в окремих випадках (Кельн, 1396) цехам вдавалося захопити магістрат. Іноді цехи вимушували патриціат розділити влада з цеховою верхівкою. Нижчі шари Друк цеху пекарів міста (плебейство) нерідко активно підтримували цехові повстання, але ніколи не одержували влади і не добивалися хліба і права.
В кінці XIV початку XV вв. виникає категорія вічних підмайстрів одна з складових частин формув