Історія відкриття та дослідження пітекантропів
Информация - История
Другие материалы по предмету История
. Всі вони являють собою різні географічні варіанти людини прямоходячої.
Найважливіші для розуміння еволюції морфологічного типу найдавніших гоминин відкриття були зроблені починаючи з 1927 р. у північному Китаї, недалеко від Пекіна в печері Чжоукоудянь. Розкопки виявленого там табору найдавніших мисливців доставили величезний археологічний матеріал і кісткові залишки більш ніж 40 індивідуумів чоловіків, жінок і дітей. Як по розвитку культури, так і по своєму морфологічному вигляді ці люди виявилися трохи більше просунутими на шляху наближення до сучасної людини, ніж пітекантропи. Вони відносяться до більше пізньої епохи, ніж пітекантропи, і були виділені в самостійний рід і вид Sinanthropus pekinensis пекінська мавполюдина. [4, 79]
Дуже древнє датування мають, ймовірно, ще дві європейські знахідки. Одна з них була зроблена в 1965 р. на стоянці Вертешселлеш в Угорщині. Це потилична кістка дорослого індивідуума. Деякі дослідники оцінюють морфологічні особливості кістки як дуже примітивні й припускають, що вона залишена пітекантропом. При незначності збереженого фрагмента важко вирішити питання виразно, але відновлений по потиличній кістці обсяг мозку перевищує 1400 см.3, що ближче до неандертальських величин.
Можливо, кістка належала дуже древньому неандертальцеві або якійсь перехідній європейській формі від пітекантропів і синантропів до неандертальців. Правда, не виключене й припущення, що певний по настільки малих фрагментах обсяг мозку може бути помилковим. Друга знахідка зроблена в 1972 1975 р. на стоянці Бильцингслебен у Тюрінгії. Знайдені з нею знаряддя й фауна також свідчать про її ранній вік. Виявлені були фрагменти лобової й потиличної кісток.
Надочноямковий рельєф характеризується винятковою потужністю, і тому можна думати, що ми маємо в цьому випадку справу з дуже раннім типом гоминидів, можливо, з європейським пітекантропом.
Нарешті, залишки істот, морфологічно схожих на пітекантропів, знайдені в древніх ранньоплейстоценових і средньоплейстоценових шарах у багатьох місцезнаходженнях Африки. По будові своїй вони досить своєрідні, але за рівнем розвитку й обсягу мозку не відрізняються від яванських мавполюдей. [4, 81]
2. Дослідження пітекантропів
Найдавніші люди мають подібні ознаки. Масивна зі скошеним підборіддям щелепа сильно виступає вперед. На низькому похилому чолі є надочноямковий валик. Висота черепа в порівнянні із сучасною людиною маленька, але обсяг мозку варіює в межах 800-1400 см3. Мозок найдавніших людей, хоча й мав деякі примітивні риси, все-таки сильно відрізнявся від мозку вищих мавп. У них набагато краще, ніж у мавпи, були розвинені частки мозку. У пітекантропів ліва частка мозку була більше, ніж права, що, очевидно, як і в сучасних людей звязане праворукісттю. Поряд з добуванням рослинної їжі, велику роль грало полювання, про що свідчать знахідки в місцях життя найдавніших людей: кістки дрібних гризунів, оленів, ведмедів, диких коней, буйволів.
Характерні риси пітекантропа:
- ріст 165-170 см.;
- обсяг мозку близько 1100 см.3;
- постійне прямоходіння;
- формування мови;
- оволодіння вогнем. [1, 11-12]
Як показує сама його назва, пітекантроп (мавполюдина) звязує древніх високорозвинених мавп типу австралопітека з первісною людиною більше розвиненого типу. Про таке значення пітекантропа найбільше повно свідчать черепи зі знахідок у Тринилі й Сангирані. У цих черепах сполучаються специфічні мавпячі й чисто людські риси. До перших відносяться такі особливості, як своєрідна форма черепа, з різко вираженим перехопленням у передній частині чола, біля очниць, і масивним, широким надочноямковим валиком, сліди поздовжнього гребеня на тімї, низький звід черепа, тобто похиле чоло, і більша товщина черепних костей. Але в той же час пітекантроп був уже цілком двоногою істотою. Обсяг його мозку (850-950 куб. см.) був в 1,5-2 рази більше, ніж у сучасних нам людиноподібних мавп. Однак по загальних пропорціях і ступеню розвитку окремих часток мозку пітекантроп більше наближався до антропоїдів, ніж до людини. [1, 13]
Судячи із залишків рослин, у тому числі по чудово збереженим листам і навіть квітам, знайденим у відкладеннях, що безпосередньо перекривають кістконосний тринільський шар, пітекантроп жив у лісі, що складався з дерев, які й зараз ростуть на острові Ява, але в умовах трохи більше прохолодного клімату, що існує нині на висоті 6001 200 м над рівнем моря. У цьому лісі виростали цитрусові й лаврові дерева, фігове дерево й інші рослини субтропіків. Разом з пітекантропом у тринільському лісі жила безліч різноманітних тварин південного пояса, кістки яких вціліли в тому ж кістконосному шарі. При розкопках найбільше знайдено рогів антилоп двох видів і оленя, а також зубів і уламків черепів диких свиней. Там же виявилися кості биків, носорогів, мавп, гіпопотамів, тапірів. Найшлися також останки древніх слонів, близьких до європейського древнього слона, хижаків - барса й тигра.
Ймовірно, всі ці тварини, кістки яких знайдені в тринільських відкладеннях, загинули в результаті вулканічної катастрофи. Під час виверження вулкана лісисті схили височин були засипані й обпалені масою розпеченого вулканічного попелу. Потім дощові потоки проклали в пухкій товщі попелу глибокі канали й винесли в тринільску долину кістки тисяч загиблих тварин; так утворився кістконосний шар Триниля. Щось подібне мало місце під час виверження вулкана Клут у східній частині Яви в 1852 р. За словами очевидців, велика судноплавна