Іспанія та Греція - єропейські країни

Информация - География

Другие материалы по предмету География

Іспанія батьківщина конкістадорів

 

Територія та географічне положення. Королівство Іспанія держана на південному заході Європи, що посідає 4/5 території Піренейського півострова. На заході вона межує з Португалією (1), на північному сході із Францією (2) та Андоррою (3). Територія Іспанії включає також Балеарські й Канарські острови й три невеликі групи островів біля узбережжя Африки (Велес-де-ла-Гомера, Алусенас і Чафаринас). Під управлінням Іспанії перебувають Сеута й Мелілія дві невеликі території на півночі африканської держави Марокко. На півдні Піренейського півострова поблизу Ґібралтарської протоки розташований Ґібралтар володіння Великої Британії з 1718 р. Питання про управління Ґібралтаром залишається суперечливим між Іспанією та Великою Британією.

На півночі й північному заході Іспанію омивають води Атлантичного океану, а на півдні й сході Середземного моря. Від Північної Африки країну відокремлює вузька Ґібралтарська протока, де з південного краю Іспанії в ясну погоду можна побачити береги Африканського континенту. Від європейських сусідів Іспанія відгороджена гірським барєром Піренеїв.

Природа. Іспанія вважається найвисокогірнішою країною Європи після Швейцарії. Плоскогіря й гори займають майже 90 % її території. У центрі Іспанії простягається велике плоскогіря Месета, на північному сході піднімаються Піренеї, уздовж Атлантичного узбережжя простягнулися Кантабрійські гори, південніше розміщені Іберійські гори, а південь і південний схід країни зайнятий Анда-лузькими горами.

Клімат Іспанії один із її головних природних ресурсів. Для більшої території характерний субтропічний середземноморський клімат із сухим і жарким літом і мякою дощовою зимою. У Південній Іспанії до 200 днів на рік середньодобова температура не опускається нижче за 25 С. У центральних і південних районах країни так багато сонця, що в їхніх жителів стало звичкою перечікувати жаркі денні години вдома, у прохолоді (знаменита іспанська сієста). Клімат Північної Іспанії значно відрізняється від посушливої Месети й жаркого Середземноморя. Там набагато прохолодніше, і часто йдуть дощі, принесені вітрами з Атлантики. Кліматичні відмінності визначили й відмінності в природній рослинності. На середземноморському узбережжі переважають вічнозелені чагарники, у центральних областях рослинність напівпустельного типу, а на півночі поширені широколисті ліси помірного поясу Західної Європи.

Через посушливість південних і центральних територій в Іспанії існує проблема забезпеченості водою. Головні річки Ебро, Хукар, Сеґура, Тахо, Дуеро, Гвадіана, Гвадалквівір мають пороги, улітку міліють. Озера розташовані переважно в горах.

Історичний розвиток. У давнину Іспанія була заселена іберами й називалася Іберією. Протягом багатьох століть цією територією по черзі володіли Карфаґен, Римська імперія, вестготи. У 711 р. майже весь Піренейський півострів був захоплений арабами-мусульманами (маврами), які утворили Кордовський халіфат із центром "у Кордові. Чотири століття знадобилося корінному населенню півострова, щоб звільнити свої землі (Реконкіста). Наприкінці XV ст. під час правління королеви Ізабелли й короля Фердінанда Іспанія стала єдиною державою. Реконкіста завершилася, почалася конкіста захоплення заморських колоній (звідси й назва "конкістадор" загарбник, завойовник). Прагнучи розширити свої володіння, іспанські монархи почали фінансувати далекі морські подорожі, поклавши тим самим початок епосі Великих географічних відкриттів. У 1492 р. почалася знаменита подорож мореплавця Христофора Колумба. Незабаром багато збіднілих ідальго (дворян), що звикли жити війною та розбоєм, почали завойовувати Новий Світ. У 15191526 рр. іспанські конкістадори на чолі з Кортесом підкорили Мексику, у 15321534 рр. на чолі з Пісарро імперію інків у Південній Америці. У 1600 р. Іспанія володіла великими територіями в Північній, Центральній і Південній Америці, низкою Карибських островів. Пограбування колоній гальмувало розвиток метрополії, її економіка майже не розвивалася. У результаті війн і внутрішніх конфліктів до кінця XIX ст. Іспанія втратила більшу частину володінь і перестала бути колоніальною імперією. Протягом XIX ст. країна пережила пять буржуазно-демократичних революцій, але жодна з них не була завершена. Початок

XX ст. ознаменувався зміною диктаторських і республіканських режимів, а в 1936 р. почалася кровопролитна громадянська війна, що закінчилася в 1939 р. установленням воєнно-фашистської диктатури генерала Ф. Франко. Після його смерті в 1975 р. в Іспанії була відновлена монархія. її очолив Хуан Карлос І онук останнього іспанського короля з династії Бурбонів.

Сучасна Іспанія це парламентська монархія, у якій влада короля обмежена конституцією. Законодавчу владу здійснюють Генеральні кортеси (парламент), що складаються з двох палат: Сенату (256 осіб) і Конгресу депутатів, що обираються терміном на чотири роки. Автономні області Каталонія, Країна Басків, Галісія й Андалузія мають свої парламенти, які розвязують питання охорони здоровя, культури, освіти, економіки. Під гаслами негайного відділення від Іспанії ииступає підпільна збройна організація басків ЕТА, яка заявляє про себе терористичними актами в іспанських містах.

Населення. Іспанці як народ сформувалися з представників різних історичних областей та етнічних груп, основними з яких є каталонці (15,6%), андалузійці (15,6 %), кастильці (11,1 %), валенсійці (9,7 %), Галісійці (7,4 %), баски