Інформаційний ринок та "інтелектуальне піратство"
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
±ників до споживачів.
Структура інформаційного ринку безпосередньо повязана з інформаційними потребами і відбиває можливості інформаційних технологій різних років. У 60-ті роки головними постачальниками і одночасно споживачами були інформаційні служби наукових, професійних та державних установ, які працювали на некомерційній основі, а головними інформаційними продуктами на ринку були реферативні видання, інформаційні бюлетені, бібліотечні каталоги, які розповсюджувалися за передплатою. У 80-ті роки зявились нові споживачі - представники ділового світу, які мали високу купівельну спроможність і підвищені вимоги до аналітичної інформації, яку вже не треба було обробляти. В наш час до 80% продажу інформаційних товарів припадає на бізнесовий світ - маркетингові служби промислових фірм і фінансових установ [6].
Продуктивний аналіз інформаційного ринку дозволяє поділити його на такі складові частини:
внутрішній роздрібний інформаційний ринок, стосується побутової сфери (платні компютерні послуги: електронна пошта, електронні газети та журнали; телеконференції, референдуми; послуги міських довідкових бюро по обміну житла, послуги фонду зайнятості, розклад руху транспорту, повідомлення про комунальний сервіс тощо);
ринок програмних засобів;
ринок проектних і науково-дослідних робіт;
ринок реалізації обчислювальних ресурсів і послуг інформаційних структур
ринок інформаційних апаратних засобів;
ринок інформаційних технологій;
ринок інформаційних ресурсів та послуг;
ринок маркетингових та консалтингових послуг;
ринок навчальних послуг;
ринок Internet-послуг;
ринок праці в інформаційній галузі [8].
Географічна структура світового інформаційного ринку включає в себе регіональні ринки:
європейський - медіа-послуги, телекомунікації, приладобудування, послуги реклами, звязки з громадськістю, лобіювання, послуги кредитно-довідкового бюро, послуги інформаційної безпеки, електронна комерція, послуги мережі Інтернет, послуги електронного врядування, розважальний бізнес;
азіатсько-тихоокеанський - офшорне програмування, ноу-хау, сервіс Інтернет, електронна комерція, ринок реклами, програмного забезпечення;
північноамериканський - усі продукти і послуги як на світовому ринку;
латиноамериканський - нерозвинута інфраструктура; телебачення, радіомовлення, друкована преса; сфери - виробництво серіалів, розважальних стрічок;
африканський - телебачення, послуги мережі Інтернет, ринок телекомунікацій;
західно-азійський - імпортує продукти та послуги світового ринку;
ринок СНД - має особливості, оскільки всі пострадянські країни різні позиції зайняли на світовому ринку. Імпортується - всі послуги інформаційно-комунікаційних технологій, виробляється приладобудування, телевізори, компютери, медіа-продукти [9].
Формування інформаційного ринку відбувається водночас з розвитком інформаційної індустрії. У глобальній економіці спостерігається прискорення механізмів міжнародного співробітництва, швидкоплинний розвиток високих технологій, та їх застосування у світовій торгівлі. Світовий ринок інформаційних продуктів та послуг характеризується асиметричністю щодо представлення регіонів і країн на цьому ринку. Найбільший попит мають ІКТ, комплексні технології, продаж ноу-хау, біо-технології.
1.2 Інтелектуальне піратство та його зміст
Останнім часом однією з найбільших міжнародних проблем України є так зване “інтелектуальне піратство” масове використання (а почасти і виробництво) контрафактних творів, зокрема - компютерних програм. Ця проблема породжує масу похідних. З одного боку це міжнародні претензії до України на дипломатичному рівні, санкції по експорту української продукції до країн Європейського Співтовариства та до інших регіонів. З іншого - необхідність силових дій (перевірки, конфіскації, штрафи) щодо власного бізнесу і перш за все - державної сфери, де, згідно даних статистики, кількість не ліцензованих компютерних програм сягає за 90 відсотків.
Піратство - дії спрямовані на протиправне використання обєктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди. Термін піратство був вперше використаний у 1879 році англійським поетом Лордом Альфредом Теннісоном у передмові до його поеми Історія кохання, де Лорд Теннісон скаржився на розповсюджені випадки незаконного використання окремих фрагментів його твору. Приблизно в той самий час цей термін знайшов своє закріплення в офіційних документах. Розглянемо види піратства.
Аудіопіратство. Копіювання та розповсюдження копій музичних композицій. Враховуються продаж музичних альбомів як на аудіо-касетах, так і на компакт-дисках. Також за аудіопіратство вважається й розповсюдження музичних композицій з використанням компютерної мережі. Історично, одна з перших форм компютерного піратства. Набула особливого поширення із початком промислового виробництва аудіокасет. У колишньому СРСР піратські аудіокасети відрізнялися низькою якістю звуку, через що не набули досить великого поширення. У мережі Інтернет обмін музичними композиціями став дійсно поширеним завдяки розвитку P2P-технологій. Існує велика кількість різноманітних пірингових мереж, що утримують мільйони користувачів та террабайти музичних композицій [4].
Відеопіратство. ?/p>