Інтерес і еволюція суспільства
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
иття, прагнення до заповітної мети.
Дослідницька діяльність і научання
Інтерес дитини до навколишнього світу, що таїть у собі величезні можливості для дослідження, маніпуляцій і научання, значно полегшує процес розвитку в дитини когнітивних функцій і життєво важливих умінь. Результати експериментів і дані спостережень над тваринами дозволяють припустити, що багатство середовища, що оточує молоду особину, впливає навіть на розвиток її мозку. Мозок немовляти має майже 90 % нервових клітин мозку дорослої людини, але це не статичне й завершене в розвитку утворення, тому що більша частина взаємозвязків між трильйоном його клітин установлюється після народження, і, як показують деякі дослідження, їхнє формування обумовлене впливом навколишнього середовища. Передбачається, що деякі із цих обсмоктувати взаємозвязків є функцією научання й не раз перетерплюють зміни. Якщо це припущення вірно, то можна укласти, що емоція інтересу, будучи мотивуючою силою постійної сенсорної взаємодії людини з навколишнім середовищем, сприяє розвитку його мозку.
Реннингер і Возняк (Renninger, Wozniak, 1985) провели спрямований експеримент із метою вивчення ролі емоції інтересу в процесах уваги, памяті й научання. На підготовчій стадії експерименту психологи, спостерігаючи за грою дітей дошкільного віку, визначили для кожного дитини по двох іграшки, які викликали в тих найбільший інтерес. Згодом, даючи малюку певне завдання, експериментатори використовували в якості мішені саме ці дві найбільш привабливі для нього іграшки. У першому завданні експериментатори предявляли малюку фотознімки іграшки-мішені разом з фотознімками інших іграшок і реєстрували час, що малюк витрачав на вивчання кожної фотографії. Виявилося, що діти розглядають фотознімки іграшок-мішеней довше, ніж фотознімки інших іграшок, і це дозволило дослідникам укласти, що зсув уваги дитини характерний не тільки фізичними характеристиками іграшки, але також інтересом, що вона викликає в дитини.
У другому експерименті вивчалася здатність дитини до дізнавання предметів. Дослідники розробили спеціальну гру, у ході якої малюку потрібно було довідатися іграшки, які інший малюк - назвемо його умовно Андрій - взяв особою, відправляючись у гості до друга. Спочатку малюку показували зображення всіх тих іграшок, які є в будинку Андрія (усього дванадцять іграшок), а потім - зображення тих шести іграшок, які Андрій відніс до друга (у їхньому числі обовязково було зображення іграшки-мішені). Через якийсь час малюку знову предявляли зображення цих шести іграшок, але вже разом із зображеннями іграшок, які він колись не бачив. Було виявлено, що малюк краще вивчає ті іграшки, які викликали в нього інтерес.
У третьому експерименті вивчався вплив емоції інтересу на здатність дитини запамятати, які іграшки він тільки що бачив. Запамятовування - більше складне завдання, чим дізнавання, і тому вимагає більше строгої перевірки. Людині легше довідатися знайомі предмети, чим згадати їх, не маючи перед очима. Процедура експерименту була така. Експериментатор на очах у дитини по черзі опускав девять іграшок у щілину яскраво розфарбованої коробки, і малюк уже більше не бачив їх. Потім експериментатор просив дитини назвати іграшки, які лежать у коробці. Ця процедура повторювалася кілька разів з різними наборами іграшок. У кожному наборі була тільки одна іграшка-мішень, але малюк набагато краще запамятовував її, чим інші іграшки. Іграшка-Мішень щораз опускалася в коробку пятої по рахунку. Експерименти по дослідженню научання й памяті виявили, що в ряді по черзі пропонованих предметів людина краще запамятовує той предмет, що йому предявляють останнім, - у нашім випадку це повинна була бути девята іграшка. Однак діти запамятовували іграшку-мішень не гірше, а іноді навіть краще останньої із предявлених їм іграшок. Виходячи з результатів цих трьох експериментів, дослідники уклали, що інтерес дитини є розвитою й спрямованою емоцією й що інтереси людини є відбиттям тих знань і цінностей, які використовуються їм для організації досвіду, памяті й дії.
Соціальна функція інтересу
Ми вже говорили про те, що будь-яка фундаментальна емоція виконує соціальну функцію. І емоція інтересу не є виключенням. Адлер (Adier, 1964) уважав соціальний інтерес однієї з головних рушійних сил людського поводження. Людина - це насамперед соціальна істота, для його благополуччя й цивілізації потрібна певний ступінь соціальної організації й порядку; тому можна сказати, що кожній людині тією чи іншою мірою властивий соціальний інтерес. Соціальна функція емоції інтересу найбільше наочно проявляється в грі й у соціальній комунікації.
Емоція інтересу-збудження: розвиток і соціалізація
Гра. Представники практично всіх вищих форм життя мають подання про гру. І це особливо вірно для молодих особин. У дитини гра із предметами й іграшками здобуває самі різні форми - від кидання іграшок на підлогу до складних фантазійних побудов. Кожна із цих форм характеризує певну стадію розвитку дитини й має надзвичайно важливе значення. Психологи Джерри й Дороти Сингер довели, що уява й фантазійні форми гри служать показником емоційного й когнітивного розвитку дитини.
Малюк, навчаючись давати розрядку своїм негативним емоціям у фантазіях і грі, здобуває тим самим коштовна адаптивна навичка, що придасться йому в дорослому житті. Клин