Інтелектуальна економіка
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?апітал в інших формах може проявлятися, наприклад, у вигляді наданих послуг типу інжиніринг тощо.
За терміном знаходження у розпорядженні субєкта господарювання інтелектуальний капітал поділяється на власний або такий, що не має терміну знаходження у розпорядженні субєкта господарювання, та строковий інтелектуальний капітал.
Власний інтелектуальний капітал може бути на балансі субєкта господарювання, наприклад, у формі капітальних інвестицій, тобто на стадії створення (розробки) нематеріальних активів. Що стосується строкового інтелектуального капіталу, то на балансі субєкта господарювання такий капітал дістає відображення у вигляді нематеріальних активів, які залежно від виду мають термін знаходження у розпорядженні субєкта відповідно до законодавства України про охорону інтелектуальної власності. Так, наприклад, правова охорона субєктів інтелектуальної власності надається за певних умов на конкретно визначений строк: винахід на 20 років, корисна модель на 5 років, промисловий зразок на 10 років тощо.
Означеними законами також передбачено здійснення, наприклад, щорічної (для винаходів) підтримки їх дії, шляхом сплати зборів за дії, що повязані з охороною права на обєкти інтелектуальної власності. За ознакою формування (мобілізації) інтелектуальний капітал поділяється на створений самим субєктом господарювання і придбаний в інших субєктів господарювання.
За ознакою можливості визначення розміру (величини) вартості інтелектуальний капітал може оцінюватися (визначатися) прямим (витратним) методом (безпосередньо, відповідно до кошторису) та експертним методом. Витратний метод оцінки вартості інтелектуального капіталу передбачає, що потенційний покупець, якій володіє відповідною інформацією (кошторисом витрат) про предмет купівлі, не заплатить за нього більше, ніж вартість іншого обєкта у складі нематеріальних активів тієї самої корисності. Експертний (ринковий) метод оцінки вартості інтелектуального капіталу передбачає використання методу порівняльних продаж, який полягає у прямому порівнянні оцінюваного обєкта з іншим, аналогічним за якістю, призначенням і корисністю, що був проданий у порівнюваний час на аналогічному ринку.
Передусім з юридичних позицій слід розрізняти правову охорону інтелектуальної власності і право на інтелектуальну власність. Правова охорона обєктів інтелектуальної власності надається за певних умов на конкретно визначений законом строк.
Право інтелектуальної власності це право володіти, користуватися і розпоряджатися належним результатом інтелектуальної творчої діяльності. Інтелектуальна власність є складовою інтелектуального капіталу і набуває всіх притаманних йому ознак.
Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності з економіко-фінансових позицій це її комерціалізація, що виникає на умовах договірних відносин. Саме комерціалізація інтелектуальної власності в умовах ринкових відносин вимагає розглядати її як товар і як капітал. Як товар інтелектуальна власність розглядається як нематеріальний актив, що використовується в будь-яких господарських операціях.
Як капітал інтелектуальна власність розглядається з точки зору витрати капіталу на освіту або придбання підприємцем нематеріальних активів з метою його приросту.
Інтелектуальна власність може розглядатися і як інвестиція, що поділяється на капітальну (придбання нематеріального активу, який підлягає амортизації) та фінансову (пряму), якою передбачають внесення нематеріального активу до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Зазначимо, що підвищення активності національних заявників у поданні заявок на обєкти промислової власності є джерелом зростання інтелектуальної власності як капіталу. Водночас статистика надходжень заявок на винаходи є індикатором інноваційної діяльності в країні. Так, в Україні з розрахунку на 100 тисяч населення подається 11 заявок на рік (за даними 2000 р.). Для порівняння в Росії 13,5 заявок (1999 p.), Польщі 6 заявок (1998 p.), Угорщині 7 заявок (1998 p.), Німеччині 62 заявки (1999 p.), Японії 285 заявок (1998 р.) на 100 тисяч населення.
Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт, придатний для виробництва і ринку, є самим важким етапом у ланцюгу, що звязує науку, винахідника зі споживачем. При цьому потрібно враховувати домінанти ринку, потреби споживача і мати досвід технологічного підприємництва. Як відомо, інноваційний процес проходить 4 основних етапи:
1) аналіз конкуренції нового продукту;
2) лабораторну перевірку здійснення ідеї;
3) створення дослідного зразка продукції;
4) підготування виробництва дослідної партії і її реалізація.
Досвід показує, що в реальних умовах від ідеї створення нового продукту до надходження перших прибутків від його продажу на ринку проходить 34 роки. Це період інноваційного проекту. Для того, щоб довести розробку від лабораторного прототипу до стадії продажу дослідної партії, а потім і невеличкої серії, потрібно, як правило, близько 12 млн. доларів. Такі інвестиції вкладаються не відразу, а невеличкими порціями за кожний окремий крок у реалізацію інноваційного проекту.
3. Ринковий підхід до оцінки інтелектуальної власності
Прийоми, що застосовуються для визначення вартості прав на обєкти інтелектуальної власності, можна розділити на три групи; підходи, методи і методики