Інтелектуальна власність та авторське право
Контрольная работа - Менеджмент
Другие контрольные работы по предмету Менеджмент
p>
2) автори так званих похідних творів (перекладів, обробок, анотацій, рефератів, резюме, оглядів, аранжировок тощо) та збірників (енциклопедій, антологій, баз даних), якщо здійснені переробка та відбір є результатом творчої інтелектуальної діяльності.
ІІ. Інші субєкти авторського права, які отримали це право за договором або в результаті інших подій (успадкування, виконання службового доручення, ліквідації підприємства тощо).
Автор (співавтор) особа, працею якої створено науковий, літературний чи мистецький твір. Автором визнається особа, зазначена як автор на оригіналі чи копії твору. Це є презумпцією авторства. Усі інші особи, що претендують на авторство, повинні наводити необхідні докази для відновлення своїх прав. Авторів, які створили складений твір називають укладачами, авторів перекладів перекладачами. Оскільки твори літератури, науки і мистецтва можуть створюватись як однією, так і кількома особами, інститут авторського права передбачає співавторство, важливими вимогами якого є:
спільна творча праця;
єдність форми та змісту твору або поєднання різних форм з єдиним змістом;
добровільна участь кожного зі співавторів;
обовязковий творчий внесок кожного учасника колективу на будь-якій зі стадії створення твору.
При цьому твір може бути цілісним, нероздільним (нероздільне співавторство) або складатись із окремих самостійних частин (роздільне співавторство).
Укладачі (автори складених творів) особи, яким належить авторське право на здійснені ними в процесі творчої діяльності підбір або розташування матеріалів у збірниках. До складених творів належать газети, журнали, бюлетені, збірки наукових праць, енциклопедії, антології тощо.
Специфіка авторських прав укладачів повязана з такими у мовами:
необхідністю дотримання авторських прав творців тих творів, які включені у збірку;
володіння особистими немайновими правами стосується тих елементів твору, які є результатом їх власної творчої праці;
неможливістю перешкодити іншим особам здійснити самостійний підбір та розташування тих самих елементів складеного твору.
Перекладачі та автори похідних творів автори перекладів та творів, які є творчою переробкою вже існуючих творів без заподіяння шкоди охороні останніх (анотацій, адаптацій, обробок фольклору тощо).
Водночас необхідно враховувати, що авторське право перекладача:
поширюється не на оригінал (твір, що перекладається), а на створений переклад;
не перешкоджає іншим особам здійснювати власні переклади;
виникає навіть за умови відсутності згоди автора оригіналу на переклад, переробку, однак не може бути реалізовано шляхом укладення договору на використання.
Спадкоємці та правонаступники авторів. Згідно з існуючим законодавством у випадку смерті автора твору, його майнові права переходять до його спадкоємців на термін 70 років після смерті автора. Правонаступниками авторів є юридичні особи, які на основі договору отримують певні правомочності, наприклад, право на опублікування, постановку твору тощо.
Роботодавці особи, яким належить виключне право на використання твору, створеного у порядку службового доручення, якщо у договорі з автором не передбачається інше. Незважаючи на те, що роботодавець має право при використанні службового твору вказувати своє імя або вимагати такої вказівки, особисті немайнові права зберігаються за автором цього твору.
Субєктами авторського права можуть бути неповнолітні та недієздатні особи. Авторське право за цих умов здійснюють від їхнього імені батьки або опікуни. Обєкти авторського права це оприлюднені або неоприлюднені твори науки, літератури, мистецтва, що є результатом творчої діяльності незалежно від їх призначення, позитивних якостей та змісту, а також способу та форми їх вираження за умови, що ці результати втілені у обєктивній формі, яка уможливлює їх сприйняття іншими людьми. Таким чином, обєкти авторського права мають певні специфічні ознаки, а саме:
творчий характер, новизну та оригінальність думок, ідей, образів, композицій;
обєктивну форму вираження (письмову, обємно-просторову, звуко- або відеозапис, зображення тощо);
можливість відтворення певним способом для сприйняття іншими людьми.
Характерною особливістю авторського права є те, що його обєкти мають властивості суспільних благ. "Тоді як вартість створення твору, що є обєктом авторського права, наприклад, книги, кінофільму, пісні, балету, літографії, карти, бази даних або компютерної програми часто є значною, вартість репродукування твору, здійснена самим творцем чи тим, для кого твір став доступним, часто низька. І як тільки копії стають доступними іншим, виготовлення додаткових копій стає абсолютно недорогим для таких користувачів", зазначають відомі західні дослідники У. Лендс та Р. Познер. До цього слід додати, що наукові та мистецькі твори відіграють вагому роль у культурному розвитку суспільства. Оскільки суспільні витрати достатньою мірою не відображаються у приватних витратах власника твору, виникає необхідність юридичного закріплення права власності (авторського права) з метою вирішення проблеми суспільного блага. За умови вільного ринку кінцева ціна твору включала б лише граничні витрати його копіювання. Відтак автору було б економічно невигідно створювати нові твори, наслідком чого стала б втрата суспільних вигод від публікації твору.
У сучасній науко?/p>