Інтелектуальна власність в Україні та її захист
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?ієї власності, так як це позначиться на економічній безпеці держави; по-друге, відсутністю уявлення, що власне необхідно будувати в царині інтелектуальної власності. Але щоб провести аналіз стану роботи міністерств і відомств щодо координації діяльності підпорядкованих підприємств, організацій і установ у сфері правової охорони промислової власності, то було б видно, що належної уваги цим питанням не приділяється. Це призвело до різкого скорочення чисельності або ліквідації патентних підрозділів на підприємствах, організаціях і установах, що негативно позначилось на стані роботи, повязаної з правовою охороною обєктів промислової власності і призвело до великих збитків як підприємство, організацій і установ так і держави в цілому. Необхідно створити страхування обєктів інтелектуальної власності. Важливою проблемою є незавершеність формування структури державної системи охорони обєктів цієї власності, особливо у правоохоронних органах. Крім того, необхідно правову підготовку у сфері охорони інтелектуальної власності, як субєктам, що створюють ті обєкти, а саме науковцям, винахідникам, конструкторам, технологам, дизайнерам, так і посадовим особам, відповідальним за використання цих обєктів. У країні практично немає фахівців з маркетингу інтелектуальної власності, а також комплексної державної системи навчання, підготовки і підвищення кваліфікації фахівців з питань охорони інтелектуальної власності.
У процесі впровадження інновацій, тобто перетворення ідей у новий або удосконалений продукт, який запроваджено на ринку, домінуючу роль посідають питання набуття і захисту виключних прав на результати інтелектуальної діяльності та їх комерціалізація. Більше того, правові й економічні відносини, форми та методи у сфері інтелектуальної власності одна без іншої не існує.
Сьогодні Україна перебуває на завершальній стадії переговорів щодо вступу до Світової організації торгівлі і візьме на себе ряд зобовязань у всіх сферах народного господарства.
З точки зору національних інтересів Україна має шанс приєднатися до вимог ГАТТ/СОТ і в такий спосіб сприяти розвитку експорту й імпорту товарів, але при цьому необхідно враховувати, що в реальних міжнародних стосунках часто виникають різного роду парадокси й ускладнення. Стосовно цього можна виділити кілька важливих аспектів.
Перший аспект. В основних положеннях ГАТТ/ СОТ для країн, що вступають до цієї організації, передбачено вирішення на методичному рівні та практичне дотримання низки вимог, до яких належить і вимога стосовно переведення нетарифних барєрів у тарифні еквіваленти. В теоретичному і практичному плані ця проблема залишається малодослідженою як в Україні, так і в інших країнах. Тут необхідне теоретичне обґрунтування такого процесу і розробки й використання спеціального механізму їх забезпечення як необхідної умови здійснення перетворень і захисту інтересів України.
Суть поняття "нетарифні барєри" трактується як специфічна дискримінація іноземних товарів на користь вітчизняних. Найважливіші складові їх: антиреклама, застосування стандартів, система оподаткування, санітарні обмеження, ліцензування та квотування, регулювання валютного курсу національної грошової одиниці, податок на прибуток, акцизний податок, податок на додану вартість. Вважається, що до найпоширеніших інструментів нетарифного регулювання або барєрів належать ліцензії і квоти у відповідь на дискримінаційні дії інших держав.
У методичному плані принциповим має бути положення про те, що на першому етапі потрібно розвязувати проблему не в напрямі від нетарифних барєрів до тарифних еквівалентів, а навпаки, від тарифних еквівалентів або еквівалентної митної ставки до нетарифних барєрів у формі квоти. При трансформаційних процесах у напрямі від тарифних еквівалентів до нетарифних барєрів і від нетарифних барєрів до тарифних еквівалентів формується різниця в імпортних цінах на товари, що має сталий характер. Виклад методичних підходів стосовно переведення нетарифних барєрів у "тарифні коефіцієнти", що належить до вимоги ГАТТ/СОТ, є актуальним з теоретичної і практичної точок зору. Усунення нетарифних барєрів має відбуватися на тлі змін у рівнях імпортних цін, які є підґрунтям для тарифних еквівалентів.
Розрахунок тарифних еквівалентів повинен здійснюватися на основі фактичної різниці між внутрішніми й зовнішніми цінами і у транспарентній формі. Для цього використовують дані за базовий період. Зовнішні ціни повинні являти собою середні фактичні ціни СІФ одиниці товару для країни-імпортера. У випадках, коли середні ціни СІФ одиниці товару неможливо визначити або якщо вони непридатні, зовнішні ціни повинні: а) являти собою придатні середні ціни СІФ одиниці товару в сусідній країні; або б) розраховуватися із середніх цін ФОБ одиниці товару одного або кількох з найбільших експортерів з поправкою на орієнтовну вартість страхування, фрахту та інших відповідних видатків з боку країни-імпортера.
При розрахунку початкових тарифних еквівалентів, у разі необхідності, можна робити поправку, яка враховує різницю в якості або сорті товару, для чого використовують відповідний коефіцієнт. У тих випадках, коли тариф, розрахований за цими інструкціями, є відємним або меншим за його поточний звязаний рівень, початковий тарифний еквівалент може бути встановлений на рівні поточної звязаної ставки або на основі пропозицій країни щодо тарифу на даний то?/p>