Інституційна система Європейського союзу
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
План
Вступ2
1.Порядок прийняття рішень Радою Євросоюзу4
2. Прийняття рішень Радою Євросоюзу після ратифікації Лісабонського договору8
Висновки11
Список використаної літератури12
Вступ
Актуальність дослідження порядку прийняття рішень, як одного з правових основ функціонування Європейського союзу, обумовлена сучасним етапом розвитку міжнародних відносин, для яких характерне ускладнення форм взаємодії суверенних держав в економіці, політиці, культурі і інших сферах життєдіяльності. У звязку з цим вельми показовий досвід Європейського союзу, історико-правова динаміка якого виявляє, з одного боку, єдині демократичні тенденції міжнародних організацій, таких, наприклад, як ООН, а з іншого свідчить про особливості і специфічні риси, що показують його перспективи як наддержавного обєднання. Така організація на просторі Європи є віддзеркаленням процесу міжнародної інтеграції.
Ступінь дослідженості питань європейської міжнародної інтеграції в українській науці міжнародного права в даний час представляється недостатньою, що звязане, перш за все, з великою динамікою і складністю інтеграційних процесів, що відбуваються в Співтовариствах і Союзі.
Питання європейської інтеграції висвітлювалися в працях: В.Н.Денисова, М.О.Баймуратова, М.В.Буроменського, О.Ф.Висоцького, В.І.Євінтова, О.В.Задорожнього, Ю.В.Зайчука, Ю.М.Капіци та ін.
Обєктом дослідження при висвітленні теми контрольної роботи є інституційна система Європейського союзу, що є основою правового забезпечення роботи в його органах.
Предмет дослідження - система ухвалення рішень в Європейському союзі, її правова модифікація в структурі методів, у тому числі метод ухвалення рішень кваліфікованою більшістю при використанні зваженого голосування, а також вплив цієї системи на правоздатність держав-членів ЄС.
Метою роботи є розкриття сучасної системи ухвалення рішень в Європейському союзі, а також виявлення тенденцій і перспектив її розвитку.
Для реалізації вищезгаданої мети були поставлені наступні основні завдання:
- визначити правовий статус інститутів Європейського союзу і механізму їх взаємодії як основи для системи ухвалення рішень і реалізації правоздатності окремих держав-членів;
- виявити правові механізми взаємодії джерел, форм, методів і процедур ухвалення рішень в рамках ЄС і сформулювати тенденції розвитку загальної системи.
Як аналітична база використовувалися міжнародно-правові документи (тексти міжнародних угод, рішення і рекомендації міжнародних організацій), нормативно-правові акти Європейського союзу, а також матеріали різних конференцій і форумів, що стосуються міжрегіональної співпраці.
В ході дослідження використовувався системний підхід, що включає історичний аналіз генезису правових механізмів взаємодії держав в рамках Євросоюзу; синтез різних підходів у визначенні системи ухвалення рішень.
Система джерел, використаних в контрольній роботі, була підпорядкована загальній меті і завданням, які зумовили їх склад: засновницькі договори, акти вторинного права, офіційні видання Європейського союзу, навчальні і методичні посібники, наукові дослідження, а також періодичні видання, присвячені проблемам європейського права.
1.Порядок прийняття рішень Радою Євросоюзу
Діяльність Європейського Союзу заснована на принципі, за яким жодна держава-учасниця не може бути примушена до будь-яких дій без згоди цієї держави. Якщо рішення ЄС приймаються більшістю, то вони мають декларативний характер. Для того щоб рішення мали обовязковий характер, необхідно їх схвалення кожною державою.
Прийняття рішень у ЄС має таку послідовність: Європейська Комісія починає розробку законопроектів за своєю ініціативою або на прохання Європарламенту чи Ради Міністрів. Пропозиції ЄК надходять до Ради Міністрів, а потім передаються до Європарламенту, де розглядаються відповідним комітетом [1].
Рис.1 Графік голосів у Раді Європейського Союзу.
Рада переважно засідає за зачиненими дверима, рішення тут приймаються шляхом голосування звичайною більшістю, більшістю кваліфікованою і одноголосно. Звичайною більшістю приймаються акти, які не мають правової сили, або рішення з технічних питань. Кваліфікована більшість і одноголосність є необхідними при прийнятті юридично зобов`язальних актів. Кворум становить половина плюс один член Ради. Під час голосування кваліфікованою більшістю прийнято так звану систему зважених голосів, які повинні забезпечити рівновагу між великими та малими країнами. Рис.1 показує кількість голосів, які належать окремим країнам по відношенню до кількості мешканців.
Більші країни мають більше голосів, аніж менші, однак це не є пропорційний розподіл до кількості мешканців, як це є в Європейському Парламенті. Щоб прийняти ухвалу кваліфікованою більшістю необхідно набрати щонайменше 62 голоси, коли Рада приймає правовий акт за поданням Комісії. У решті ситуацій необхідно мати 62 голоси принаймні з 10 країн. Такий розподіл голосів у Раді не дозволяє більшим країнам прийняти рішення, яке не відповідає решті членам Ради. Одночасно 3 найбільших країни, які мають найбільшу кількість голосів, можуть заблокувати прийняття некорисного для себе акту, оскільки блокувальною меншістю є 26 голосів. Якщо ж Рада прийме рішення одноголосно, то утримання від голосування представником якоїсь із країн-членів не