Індивід у групі: вплив групи, відносини влади й підпорядкування
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
? залежність людини від інших людей. Ця ідея (ще раз повторимо) до кінця 50-х років із працею знаходила визнання не тільки в соціальній психології, але й соціології.
У дослідженнях конформізму і його абсолютизації знайшли своє вираження глибокі зміни в суспільній свідомості, обумовлені, у свою чергу, зрушеннями в соціальній структурі американського суспільства, положенні в ньому індивіда. Як це переконливо показав Ю. А. Замошкин, до початку 60-х років індивідуалізм у США вступив у смугу кризи, на сцену стали висуватися моделі людини - локатора, орієнтованого на думку інших, людини-організації, добре адаптованого, відшліфованого й підігнаного до вимог бюрократичної машини.
Важливо підкреслити, що сам Аш субєктивно керувався шляхетними спонуканнями. На думку М. Дойча, його орієнтація представляє конструктивну противагу тим поглядам у психології, згідно яким людина зявляється у своєму гіршому виді - як ірраціональна, свавільна тварина, він протестував проти екстраполяції на психологію людини даних про поводження біологічних організмів. Сам Аш основною ідеєю вважав думку в тім, що вирішальний психологічний факт про суспільство складається в здатності індивідів розуміти й реагувати на досвід і дії інших. Цей факт, що дозволяє індивідам вступати у взаємні відносини, стає основою будь-якого соціального процесу й більшості корінних змін, що відбуваються в людях.
Не вважав він удалим і сам термін конформність, думаючи, що їм можна визначати тільки відмову індивіда від дорогих і значимих для нього поглядів заради того, щоб оптимізувати процес адаптації до групи, а аж ніяк не будь-яке вирівнювання думок.
Критична інтерпретація Ашем своїх досвідів, а також сумнів інших дослідників в адекватності сформованих уявлень про конформізм поклали початок пошукам причин виявленого феномена. Чому індивід уступає групі, у яких умовах це відбувається, яка роль особистісних властивостей у піддатливості груповому впливу (який портрет конформіста) - такі питання, навколо яких концентрується більшість досліджень проблеми відносини індивід - група.
Зрозуміло, із самого почала більшість дослідників розуміли, що конформність - явище складне, неоднозначне, у першу чергу тому, що сам факт поступки індивіда далеко не завжди свідчить про дійсну реальну зміну його сприйняття. Ця стара проблема відповідності вербальної реакції дійсному поводженню. Вона формулюється в такий спосіб: чи змінюється думка тому, що індивід переконалася, тобто чи відбулася зміна його когнітивної структури або він лише демонструє зміну, будучи спонукуємо іншими мотивами (небажанням сперечатися, прагненням зберегти гарні відносини зі членами групи, одержати від цього якусь вигоду й т.п.). Перший варіант поводження одержав назву раціоналістичного, другий - мотиваційного.
Навколо цього ж розподілу склалося запропоноване Дойчем і Дерардом членування впливу групи на два типи: нормативне й інформаційне. Як треба із самого визначення, перший із цих типів повязаний із груповими нормами.
Не маючи можливості докладно зупинятися на цьому надзвичайно важливому й ще далеко не ясному для соціальної психології обєкті, обмежимося лише вказівкою на те, що в дослідженнях групової динаміки терміном норма звичайно позначають стандартизовані правила поведінки, прийняті членами групи як узаконені специфікації очікуваної функції групи як системи, а також функцій кожного члена групи усередині цієї системи. Групові норми регулюють діяльність групи як організованої одиниці в її русі до певної мети.
Форми прояву й дії групових норм винятково різноманітні й охоплюють широкий діапазон: від зовнішніх ритуалів до морального й естетичного вибору. Особливо варто підкреслити, що функціонування норм безпосередньо повязане із соціальним контролем над поводженням індивіда.
Існування норм обумовлене обєктивною необхідністю організації діяльності груп, їхнього виживання й відтворення. У свою чергу, для індивіда система групових норм важлива тим, що вона забезпечує його системою орієнтирів у навколишній дійсності, розставляючи для нього (і за нього) знаки оцінок обєктів і явищ. Дотримання групових норм забезпечується відповідними санкціями.
Із самого раннього віку людини вчать груповим нормам, повазі до них, нарешті, просто змушують із ними вважатися. Тому природно, що, потрапляючи в умови лабораторного експерименту, людина приносить туди й своє поважне відношення до думки інших людей.
Так само очевидно, що, будучи не в змозі дати виразну відповідь щодо невідомого обєкта, людина зіставляє свою думку з думкою інших людей. До моменту експерименту він, як правило, неодноразово переконувався в тім, що розум добре, а два краще. Саме така ситуація й досліджувалася в досвідах Шерифа. Властиво, і основне завдання, що він перед собою ставив, полягала у вивченні процесу формування групової норми, конвергенції різних індивідуальних оцінок в одну загальноприйняту.
Незважаючи на труднощі виділення у чистому виді нормативного впливу, воно проте вивчалося. У цих дослідженнях були отримані деякі дані, що заслуговують уваги. Так, Дойч і Джерард показали, що анонімність відповіді випробуваного позитивно корелює з його стійкістю; що попередньо сформована як у груповій дискусії, так і індивідуально переконаність помітно зменшує ефект впливу.
Полліс у своїх експериментах показав, що оцінка, що формується людьми, що д