Інвестиційна політика банків в Україні
Курсовой проект - Банковское дело
Другие курсовые по предмету Банковское дело
?о капіталу; р відношення суми дивідендів до ринкової капіталізації компанії, U акціонерний капітал; А амортизаційний фонд; М прибуток; В безоплатні надходження.
Ціна власного капіталу для самофінансування іновацій є нижньою межею рентабельності: рішення про реалізацію іновацій при прибутковості менш ціни капіталу може серйозно погіршити основні фінансові показники компанії, привести до неплатоспроможності і банкрутства іноватора. Для зовнішнього інвестора є гарантією повернення вкладених коштів, показником достатності фінансової надійності обєкта інвестицій.
Ціна залученого капіталу розраховується як середньозважена процентна ставка по залучених фінансових ресурсах.
(1.3.)
Де Сinv ціна залученого капіталу; kj ставка залучення фінансового капіталу (kj = 0 для безоплатних позичок) Vj обсяг залучених засобів; m кількість джерел залучених засобів.
Ціна залученого капіталу залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів у першу чергу відноситься ділова репутація іноватора. На ділову репутацію фірми впливають не тільки фінансові показники її діяльності, але й авторитет вищого менеджменту, система взаємин з партнерами і конкурентами, імідж, політична підтримка й ін.
Зовнішні фактори, що впливають на ціну залученого капіталу, визначаються макроекономічною ситуацією (рівнем інфляції, ставкою рефінансування Центрального банку, темпами росту ВВП, ін.), державною інвестиційною політикою і ситуацією на фінансовому ринку.
Ціна капіталу визначає нижню границю прибутковості іноваційного проекту норму прибутку на іновацію. Таким чином, іноватор, приймаючи рішення про початок реалізації проекту, повинний враховувати наступні фактори:
- ціну власного капіталу;
- ціну залученого капіталу;
- структуру капіталу (співвідношення власних і притягнутих засобів).
Інтеграція цих факторів у показнику ціни капіталу є базою для визначення інвестиційної привабливості іноваційного проекту. Як інвестор, так і іноватор при ухваленні рішення про реалізацію нововведення зіштовхуються з проблемою визначення нижньої границі прибутковості інвестицій, у якості якої, як правило, виступає норма прибутку.
Рис 1.6. Фактори, що визначають норму прибутку іноваційного проекту
Норма прибутку визначається іноватором і інвестором з різних точок зору (рис 1.6). Організація, що реалізує нововведення, виходить із внутрішніх обмежень, до яких у першу чергу відносяться ціна капіталу, внутрішні потреби виробництва (обсяг необхідних власних засобів для реалізації виробничих, технічних, соціальних програм), а також зовнішні фактори, до яких відноситься ставка банківських депозитів, ціна залучення капіталу, умови галузевої і міжгалузевої конкуренції.
Керівництво підприємства іноватора як мінімум зіштовхується з однією альтернативою інвестицій укласти тимчасово вільні засоби в банківські депозити чи державні цінні папери, одержуючи гарантований дохід без додаткової високо ризикової діяльності. Тому прибутковість іноваційних проектів повинна перевершувати ставку по банківських депозитах і прибутковість до погашення державних цінних паперів.
Механізм впливу конкуренції на визначення внутрішньої норми прибутку не працює лінійно: галузева прибутковість може бути вище, ніж виробнича рентабельність іноватора. Це звязано з різними масштабами виробництва: зберігаючи конкурентноздатність продукції й утримуючи під контролем значну частину ринку, велика компанія може навмисне збивати ціни, забезпечуючи достатній обсяг прибутку значними обсягами продажів. Тому, установлюючи норму прибутку за середнім значенням рентабельності (табл. 1.1), її, як правило, порівнюють з масштабами виробництва.
Зовнішній інвестор, визначаючи норму прибутку іноваційного проекту, керується альтернативними вкладеннями засобів (рис 1.6). При цьому порівнюється ризик вкладень і їхня прибутковість: як правило, інвестиції з меншим ризиком приносять інвестору менший дохід. Тому ухвалення рішення про фінансування іновації інвестор погодить зі своєю фінансовою стратегією (схильність до ризику, відраза до ризику). Ризик інвестицій у фінансові інструменти оцінюють фінансові менеджери. Інвестори, що прийняли рішення про фінансування іноваційних проектів, рівень ризику закладають як надбавку до норми прибутку (табл. 1.2).
Таблиця 1.1
Прибутковість світових компаній по деяких галузях економіки
ГалузьСШАЯпоніяЄвропаК-ть компа
нійДохід
ність, %К-ть компа
нійДохід
ність, %К-ть компанійДохід
ність, %Компютерні послу-ги та програмне забезпечення2221,234,91323,1Засоби звязку3019,169,01015,5Електроніка 1517,7245,4516,5Багатогалузеве хі-мічне виробництво1317,7153,31613,7Видавнича справа1113,928,41227,9Електротехнічна промисловість712,7114,0711,2Машини і устаткування912,2224,31412,4Автомобілі, будівлі410,597,666,7Банки458,8432,65719,6Фінансові установи157,5134,844,8
Таблиця 1.2
Вимоги до норми прибутку для різних груп інвестицій
Група інвестиційНеобхідна норма прибуткуІнвестиції, що заміщають, - категорія І (нові машини чи устаткування, транспортні засоби і т.і., що будуть виконувати функції, аналогічні устаткуванню, що заміщається)Ціна капіталуІнвестиції, що заміщають, - категорія ІІ (нові машини чи устаткування, транспортні засоби і т.і., що будуть виконувати функції, аналогічні устаткуванню, що заміщається, але є технологічно більш зробленими, для їхнього обслуговування вимагаються фахівці більш високої кваліфікації, органі?/p>