Інвестиційна політика банків в Україні
Курсовой проект - Банковское дело
Другие курсовые по предмету Банковское дело
ф
p - кореляція між доходом від конкретного виду цінних паперів й середнім рівнем дохідності фондових інструментів в цілому;
ц - середньоквадратичне відхилення дохідності за конкретним видом цінних паперів;
ф - середньоквадратичне відхилення дохідності по фондовому ринку в цілому.
3) експертним шляхом опитування кваліфікованих спеціалістів.
Далі розглянемо системи оцінок та методи обмеження ризиків іноземних інвестицій.
Ситуацію в країні, яку оцінює іноземний (і національний) інвестор з погляду своїх інтересів, називають інвестиційним кліматом. Він складається з багатьох факторів ризику, що обєднуються в певні групи. Кожний чинник має свою частку й оцінюється в балах. У звязку з цим стає можливим кількісне оцінювання як окремих груп ризику, так і інвестиційного клімату в цілому. Загальна оцінка визначається як середньозважена за трьома групами.
Рівень ризику, спеціалістами в різних країнах, оцінюється неоднаково. Московська аналітична лабораторія “ВЕДИ ЦЄМИ” застосовує 10-бальну шкалу оцінювання ризику, де 1 найкраща оцінка, а 10 найгірша. Всі фактори ризику за цією системою зводять у три групи:
- соціально-політична ситуація в країні та перспективи її розвитку;
- внутрішньоекономічна ситуація та її перспективи;
- зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.
Досить поширеною в США є система “International Business Company USA (Publications) Inc”. Вона виділяє такі групи ризиків:
- політичні;
- фінансових транспортів;
- експорту;
- прямих інвестицій.
Групи ризиків оцінюються за 12-бальною системою від “А+” (найкраща оцінка) до “С” (найгірша). Загальна оцінка не виводиться.
Деякі американські, а також німецькі фірми використовують систему економічного оцінювання інвестиційних ризиків “BERI”. Ця система дає кількісну оцінку як окремого, так і зведеного ризику, оцінюючи їх за 100-бальною школою, де 100 балів найкраща оцінка.
Оцінювання ризиків справа надзвичайно важлива для будь-якого інвестора. Для іноземного інвестора її значимість зростає, оскільки, потрапляючи в незнайоме середовище, він важче орієнтується, ніж вітчизняний інвестор. Саме тому для нього важливо знати недоліки та переваги різних систем оцінювання інвестиційного клімату. Аналізуючи фактори ризику, доцільно приділяти особливу увагу тим чинникам, з якими інвестор буде стикатися найчастіше і які мають найсильніший вплив на його інтереси.
Усі наведені системи недостатньо конкретні та слабко спеціалізовані за галузями, в які фірма прагне інвестувати капітал. І, зрештою, підбір факторів ризику і частка їх у будь-якій системі завжди містять у собі елемент субєктивного.
Отже, системи оцінок інвестиційних ризиків не забезпечують потенційному інвестору можливості уникнути небезпеки. Вони покликані допомогти йому на початковій стадії інвестиційного проекту при вирішенні проблеми прийняття рішення стосовно того, “куди” (в яку країну, галузь і т.п.), “як” (спосіб проникнення на ринок) та “коли” (залежно від тривалості проекту) слід чи не слід спрямувати свій капітал.
Інвесторам, які вже діють за кордоном, важливо знати системи оцінок для вирішення проблем: варто чи не варто розширювати свою діяльність на певному ринку, збут якої продукції слід планувати, варто залишатись на цьому ринку чи ні.
Управління ризиком передбачає застосування певних обмежувачів збиткового впливу ризику на інвестиційний проект.
До методів обмеження ризиків відносять:
1) Підвищення вартості проекту на величину премії за ризик. Наприклад, якщо рівень інвестиційного ризику дорівнює за 10-бальною системою 1-2 балам, а за 100-бальною 90 100 балам, то інвестор у вартість інвестиційного проекту не закладає премії за ризик. У міру зростання ризику від 2 до 3 балів (за 10-бальною системою) або від 80 до 90 балів (за 100-бальною) реальну ставку дисконту збільшують, як правило, на 3 процентні пункти. За умови, що рівень ризику перевищує 5 балів (менший 60 балів), дають 11 процентних пунктів дисконту і т.д.
Корекція ставки здійнюється двома методами:
а) додаванням премії за ризик до вартості початково авансованого капіталу:
б) додаванням його до внутрішньої норми дохідності.
2) Створення (або розширення) резервного фонду як страховки від можливих втрат в інвестиційній діяльності.
3) Страхування політичного ризику через державні та напівдержавні організації.
Фондовий ринок ґрунтується на зобов`язаннях і відповідальності. Спеціалізованими учасниками фондового ринку є такі інвестиційні інститути:
- фінансові посередники (брокери):
- інвестиційі консультанти:
- інвестиційні компанії:
- інвестиційні фонди.
Фінансовий брокер юридична особа, яка виконує посередницькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнтів.
Інвестиційні консультанти юридичні та фізичні особи, які надають консультаційні послуги з проблем інвестування на основі підряду або договору. Вони виконують такі функції:
- аналіз ринку ЦП (експертиза конкретних угод, вивчення та прогнозування конюнктури ринку);
- надання консультацій з питань права;
- консультації з організації та методичного забезпечення емісії ЦП;
- організація та супровід ЦП на біржу;
- розробка нормативної документації з операцій із ЦП;
- професійне забезпечення розробки проекту випуску ЦП та реалізації завдань інвестиційного проекту;
- оцінювання портфеля (пакета) ЦП;
- інформаційне обслуговування клі?/p>