Ізраїль та Іран
Информация - География
Другие материалы по предмету География
ді досягають ураганної сили. Середня температура січня від +2 С на півночі до +15 С на півдні, узимку часті зміни потеплінь і похолодань. У січні 2005 р. в місті Шехре-Корд був установлений рекорд мінімальних температур (-32 С). Іранці називають Шехре-Корд Дахом Ірану, оскільки це місто розташоване в піднесеній частині Іранського нагіря.
Опадів на більшій частині Ірану випадає мало до 500 мм, тільки на північних схилах Ельбурса й на Південно-Каспійській низовині до 2000 мм на рік. Саме тому й річок тут небагато, частина з них несе воду тільки в короткий сезон дощів узимку або навесні: У центрі країни розташовані пустелі Дештекевир (Велика Солона пустеля) і Дештелут. Більшість озер мілководні, найбільше з них Урмія (Резайє).
Вода в Ірані являє собою величезну цінність. У багатьох районах використовуються не тільки річкові або ґрунтові води, але й. дощові, які збирають і зберігають у ямах і підземних ємностях. Існують і традиційні іранські системи кяризів підземних галерей, які збирають ґрунтові води, що залягають неглибоко, біля підніжжя гір.
Землі Ірану багаті на нафту й газ. Країна є другим після Росії власником найбільших запасів природного газу, обсяг яких оцінюється в 24 трлн. м , що складає приблизно шосту частину загальносвітових запасів. Газові родовища Ірану дуже багаті на конденсат. Крім того, в іранському газі високий вміст етану, який легко перетворюється на етилен один з основних продуктів хімічної промисловості. За запасами нафти 50 млрд. тонн Іран посідає четверте місце у світі.
Більша їхня частина розташована на південному заході країни, у провінції Хузестан і в районі Перської затоки. В Ірані також є родовища вугілля, залізної руди, хрому, міді, цинку, свинцю й сірки.
Історичний розвиток. Гран країна давньої цивілізації, до 1935 р. відома як Персія. До початку IX ст. до н.е. на північному заході Іранського нагіря склався Мідійський племінний союз (Мідія), а потім мідяни підкорили перські племена. У 553 р. до н.е. проти них повстав цар персів Кір зі знатного роду Ахеменідів. Він не тільки переміг мідян, але й завоював Лідію, Вавилон, Месопотамію та грецькі міста Малої Азії. Саме із цього періоду заведено починати історію іранської державності. Приблизно в цей час були створені священні книги зороастризму релігії, що дістала назву за імям давньоперського пророка Зороастра (Заратустри).
Завоювання Персії Олександром Македонським знаменує початок епохи еллінізму на цій території. Персія опинилася під владою грецької династії Селевкідів. У цей період давньоіранська культура збереглася тільки на півдні, у провінції Парса центрі держави Ахеменідів. Після греків країна ввійшла до складу Парфянського царства.
Після розгрому останнього парфянського царя почалася епоха І правління династії Сасанідів. Кордони держави доходили на заході до Римської імперії, а на сході до Китаю.
Сасаніди вели постійні війни спочатку з Римом, а потім і з Візантією, що стало однією з причин наступного занепаду держави. У VII ст. 1 країна була захоплена арабами.
У IX ст. Іран опинився під владою сельджуків. У цей час розширюється торгівля, зростає роль товарно-грошових відносин, розвиваються міста, де зявляються обєднання (цехи) ремісників і купців. Розквіт країни закінчився через її захоплення монголами, що панували тут до середини XIV ст. їх заступив могутній і жорстокий Тамерлан (Тимур), що розорив перські міста й села. Тільки з приходом до влади азербайджанської династії Сефевідів Персія знову здобуває незалежність. Найбільшої могутності вона досягає під час правління шаха Аббаса І.
Із кінця XVIII ст. і до 1925 р. в країні правила династія Каджарів. Однак їхня влада була слабкою, а Іран залишався відсталою аграрною країною. Відбувалася переорієнтація спеціалізації землеробства з урахуванням потреб світовою ринку значні площі почали відводитися під бавовну, рис і опійний мак. При цьому зменшувалися посіви найважливіших продовольчих культур, що призводило до зростання цін на продовольство, а іноді й до голоду.
У 1925 р. релігійне керівництво й меджліс скинули Каджарську династію й проголосили першим шахом нової династії Пехлеві. До початку 60-х рр. XX ст. в Ірані загострилося економічне й внутрішньополітичне положення. У цих умовах шахський уряд узявся за здійснення реформ, намагаючись модернізувати країну на західний зразок. Прикладом для нього, мабуть, були реформи Ататюрка. Однак в Ірані цей план не приніс очікуваних результатів. Прозахідна орієнтація шахського режиму й політика перетворень викликали наростаючий опір релігійних кіл. Наприкінці 70-х рр. XX ст. в країні відбулися події, що дістали назву Ісламської Революції. Саме вона поклала край тритисячолітньому монархічному ладу. У новій державі поєдналися елементи республіканського правління й теократичні риси, що випливали з ісламських законів. Сьогодні Іран є парламентською республікою, у якій влада фактично залишається в руках духовенства, що складає більшість у парламенті.
Населення. Завдяки високій народжуваності населення щорічно збільшується майже на 700 тис. жителів. Населення Ірану багатонаціональне й різномовне: перси складають більше ніж половину населення, ще чверть азербайджанці (тут їх значно більше, ніж в Азербайджані), гілянці й мазендаранці 8 %, курди 7 %, араби 3 %, туркмени 2 %. Азербайджанці проживають в Іранському, Азербайджані, араби на південному заході країни, а туркмени населяють узбережжя Каспійського моря. На заході, у горах Заґроса, прож?/p>