Искусство массажа
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Таж знаСФ всяк на свiтi чоловiк:
на кожний бiль господь створив i лiк.
Румi
Нетрадицiйнi методи лiкування
Пройде ще небагато часу i людство переступить порiг другого тисячолiття новоСЧ ери. Воно вiзьме з собою у майбутнСФ здобутки iснуючоСЧ цивiлiзацiСЧ. Однак пiдуть слiдом i хвороби, i вади, i шкiдливi звички. Кому вiдомо, скiльки рокiв мають iнсульт, виразкова хвороба, епiлепсiя, рак та iншi захворювання? Як з ними боротися? Такi питання вiрiшують нашi медики-сучасники. Це саме хвилювало i стародавнiх лiкарiв. Позитивний досвiд цих лiкарiв i СЧх боротьби iз багатьма захворюваннями використовуСФться у так званих нетрадицiйних методах лiкування.
Нетрадицiйнi методи лiкування це аж нiяк не данина капризнiй модi популярних вiянь, а цiнний досвiд стародавньоСЧ медицини, який потребуСФ нового переосмислення з наукових, морально-етичних, соцiально-бiологiчних позицiй.
Науково-технiчний прогрес, на який покладалися великi надiСЧ, дав багато досягнень i вiдкриттiв. Однак нинi ми вже менше говоримо про те, що здобуто, а бiльше про втрачене, про те, яку цiну заплачено за тi чи iншi досягнення.
Традицiйнi i нетрадицiйнi методи лiкування не заперечують, а взаСФмодоповнюють однi одних i можуть добре спiвiснувати. Можливо, в майбутньому, коли лiкарi розширять свiй арсенал лiкувальних методiв, коли назавжди зникне поняття тАЬбезперспективний хворийтАЭ, розподiл на традицiйнi i нетрадицiйнi методи лiкування стане досить умовним i згодом перестане iснувати.
тАЬПрирода лiкуСФ лiкар дiагностуСФтАЭ. Надзвичайно актуальним СФ нинi це стародавнСФ латинське прислiвя. Приорiтет природи у лiкуваннi захворювань, правильне використання лiкарями природних факторiв для зцiлення хворих i тих, якi страждають, дадуть своСЧ щедрi плоди добра i милосердя.
Лiкар маСФ бути досвiдченим багато у чому, i, до речi у масажi.
Гiппократ
З iсторiСЧ масажу
Масаж одне з чудових вiдкриттiв людства. Протягом багатьох вiкiв вiн приносить користь людям: змiцнюСФ СЧх здоровя, пiдвищуСФ життСФвий тонус, звiльняСФ вiд хвороб. Як лiкувальний, гiгiСФнiчний i косметичний засiб вiн був вiдомий стародавнiм китайцям, iндусам, СФгиптянам та iншим народам.
На основi даних, одержаних з iсторичних джерел, вченi вважають, що масаж виник у Стародавньому КитаСЧ ще за 25 вiкiв до нашоСЧ ери. Пiсля знайдення особливоСЧ камяноСЧ голки Китайська академiя медицини дiйшла висновку, що акупунктура виникла тут приблизно 10 тисяч рокiв тому, а ручний масаж iще ранiше.
Технiка китайського масажу складна i рiзноманiтна. Вона вимагаСФ вiд масажиста не тiльки високоСЧ квалiфiкацiСЧ, а й глибокого розумiння виконуваноСЧ дiСЧ. Всi цi манiпуляцiСЧ вiконуються за допомогою кистей рук, пальцiв, нiгтiв, а також колiном, лiктем, навiть пяткою масажиста.
Великий досвiд нагромадили медичнi школи РЖндiСЧ, Непалу, Цейлону щодо використання масажу при укусах змiй, втомi, травмах, ударах, вивихах, переломах, розтягненнях тощо. Найважливiшим медичним трактатом iндiйських лiкарiв СФ тАЬАюрведатАЭ, що у перекладi з санскриту означаСФ тАЬНаука життятАЭ. Ця книга складаСФться з великоСЧ кiлькостi рiзних медичних трактатiв, зiбраних у СФдину систему. Вона основана на лiкуваннi хвороб за допомогою масажу, трав, коренiв рослин, мiнералiв i навiть металiв.
З давнiх часiв особливо ретельно займалися вивченням призначення i технiки масажу жрецi iндiйських храмiв. Багато прийомiв i систем масажу нiколи не записувалися i передавалися вiд батькiв до дiтей в уснiй формi.
Пiсля завоювання окремих частин РЖндiСЧ арабами iндiйський масаж наблизився до класичного. Араби також запозичили багато елементiв iндiйського масажу. Ще за 12-15 вiкiв до нашоСЧ ери народи РДгипту, АбiсiнiСЧ, нубiСЧ, лiвiСЧ та iнших арабських держав знали i застосовували масаж iз рiзною метою. Про це свiдчать зображення на посудi, рельСФфах iз алебастру, стародавнiх папiрусах.
Завоювання РДгипту греками призвело до занепаду культури i мистецтв арабiв, але масаж одержав новий розвиток у Стародавнiй ГрецiСЧ колиii СФвропейськоСЧ цивiлiзацiСЧ. Епоха розквiту СЧСЧ культури стала перiодом динамiчного розвитку науки про масаж серед СФвропейцiв.
Масажу навчалися у старогрецьких гiмнасiях школах фiзичних вправ. Вiн був поширений пiд назвою тАЬапатерапiятАЭ, що означало лiкувальний, гiгiСФнiчний i спортивний масаж. Вiн був обовязковим пiсля вiдвiдування лазнi. У спецiальних салонах виконувалися гiгiСФнiчний i косметичний масажi та здiйснювався догляд за шкiрою обличчя i рук, а також волоссям.
Пiсля завоювання ГрецiСЧ римляни запозичили у грекiв рiзнi види мистецтв i наук. Лiкарi РимськоСЧ iмперiСЧ почали використовувати досягнення стародавнiх медицин Китаю, РЖндiСЧ, РДгипту, ГрецiСЧ. Масаж продовжував розвиватися як мистецтво лiкування i засiб фiзичного виховання. Для збереження здоровя i краси римськi громадяни проводили багато часу в лазнях, виконуючи гiмнастичнi вправи i масаж. Знаменитi терми Каракали та Дiоклетiана в Римi вмiщували до 3500 чоловiк. Можна вiдзначити, що розквiт мистецтва в усiх народiв спiвпадав iз загальним зростанням рiвня науки i культури.
Крах РимськоСЧ iмперiСЧ мав тяжкi наслiдки для народiв, якi СЧСЧ населяли. Масаж, як засiб фiзичного виховання, профiлактики хвороб i лiкування, занепав. Людство вступило в епоху похмурого Середньовiччя. Лише арабськi, тюркськi та iншi народи, якi сповiдували iслам, продовжували розвиток медицини.
Масаж у словянських народiв СтародавньоСЧ Русi маСФ своСЧ характернi вiдмiнностi. Вiн нерозривно повязаний ?/p>