Абіотичні фактори середовища
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
а сердечних скорочень у ховраха близько 300 ударів в хвилину, під час сплячки - всього 3 удари, температура тіла знижується до +5С. В травяних рослин зимують насіння, кореневі системи. Кліщі, малярійні комарі, мухи і багато метеликів зимують на стадії дорослої особини, а непарний шовкопряд і різні види тлею - на стадії яйця. Колорадський жук на зимівлю вирушає углиб грунти більш ніж на 1 метр.
Деякі істоти здібні до анабіозу - практично повній зупинці обміну речовин. Організм повністю зневоднюється, клітки висихають, міняють форму, але їх внутрішня будова не порушується. При відновленні сприятливих умов життєдіяльність поновлюється. Мухи, коловертки і нематоди витримують тривалі пониження температури до -190С. В стані анабіозу енергія витрачається гранично економно, різко підвищується стійкість організму.
Підтримка нормальної життєдіяльності в несприятливих умовах вимагає від істот великих витрат енергії. Види, що мешкають у високих широтах, найбільш пристосовані до перепадів температур. Тундрові песці переносять коливання температур від +30С до -55С, даурская модрина витримує температуру до -70С (біля Верхоянська). Тварини і рослини тропічних лісів пристосовані лише до невеликого діапазону температур, зниження температури до +5С для них згубно. Окремі види бактерій і водоростей благополучно себе відчувають в гарячих джерелах при температурі до +123С. Проте для більшості організмів найбільш сприятливим є діапазон від +15С до +30С.
У воді завдяки її високій теплоємності вагання температури істотно менше, ніж на суші. Тому водні види менш пристосовані до перепадів температур. Діапазон пристосованості деяких видів антарктичних риб складає всього 4С (від -2С до +2С). З підвищенням температури до 0С інтенсивність обміну речовин у них зростає, а при +2С різко падає, і риби впадають в теплове заціпеніння.
У популяціях теплокровних тварин з просуванням на північ зменшуються виступаючі частини (пригадаємо мал. на з 209) і збільшуються середні розміри тіла. Так, європейський бурий ведмідь важить 150-280 кг, камчатський - 400-500 кг, а ведмеді Аляски і острова Вадьяк - близько 800 кг Річ у тому, що тепловтрати пропорційні площі поверхні тіла, їх питома величина (на кілограм ваги) падає із збільшенням обєму тварини (Sшара/Vшара = 3/r).
Багато північних видів тварин наділено "дивною мережею" кровоносних судин. У ластах китів і лапах птиць вени розташовані впритул до артерій. Тепло артерій передається венам і повертається в тіло, температура кінцівок і тепловтрати різко знижуються.
Арктичні рослини - з переважанням форм, що стелються, їх листя часто підвушковидне. Завдяки такій конфігурації рослини уловлюють більше сонячного світла і максимально використовують тепло нагрітого грунту.
Співтовариства наземних організмів характеризуються широтною зональністю - зміною видів при просуванні від екватора до полюсів. Вологі тропічні ліси переходять в субтропіки і далі в листопадний ліс помірного клімату і низькорослу тундрову рослинність. Типи природних співтовариств певних кліматичних зон називають биомами. Гірські ланцюги і басейни крупних річок сприяють проникненню теплолюбивих видів далеко на північ. Гори захищають від холодних вітрів, а водні маси служать резервуаром тепла, що підвищує середню температуру грунту і повітря. Вода володіє великою теплоємністю, вона запасає тепло і тривалий час зігріває довкілля. Створюваний мікроклімат формує цікаве поєднання видів, деколи не характерних для даного биома.
Окрім кліматичних умов на організми істотно впливають і інші абіотичні чинники - радіаційний фон і забруднюючі речовини.
Радіаційний фон. Високоенергетична радіація здатна іонізувати атоми, тому її називають іонізуючим випромінюванням. Частина цього випромінювання приходить з космічного простору, інша - від радіоактивних порід планети. Це ядра гелію (альфа-частки), потік електронів (бета-частки), гамма- і рентгенівське випромінювання. Радіаційний фон іонізуючого випромінювання в різних місцях планети відрізняється в 3-4 рази. Менше всього він на поверхні моря, а максимальний на вершинах гранітних гір із-за меншої товщини атмосфери і більшої кількості радіонуклідів в гранітних породах.
Найбільш чутливі до радіації високоорганізовані тварини і особливо людина. Навіть невелике підвищення природного фону наводить до помітного зростання частоти мутацій. У вищих рослин чутливість до радіації прямо пропорційна розміру клітинного ядра, що містить генетичну інформацію. У тварин визначальну роль грає ранима окремих систем. Навіть низькі дози викликають у ссавців пошкодження тканини кісткового мозку, що швидко ділиться, оскільки в період ділення генетичний матеріал особливо уразливий. Нервові клітини, що не діляться, ушкоджуються лише при високих рівнях опромінення.
Розсіяні в довкіллі радіонукліди потрапляють в організми також при русі по харчових ланцюгах (грунт--рослина--рослиноїдна тварина--хижак). Якщо швидкість їх радіоактивного розпаду менше швидкості вступу, то радіоактивні речовини накопичуються у воді, грунті, повітрі, поступово обідняючи видовий склад биоценозов. У кістковій тканині живих істот накопичуються ізотопи стронцію і цезію, в щитовидній залозі - ізотопи йоду. У зонах з підвищеною радіацією благополучно існують лише синезеленые - їх знаходять навіть поблизу ядерних реакторів.
Хімічне забруднення. На сучасному світі важливим антропогенним чинником є забруднюючі речовини, ш?/p>