Значення об'єктивної сторони злочину для його кваліфікації
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
лене вольового характеру, не спричиняє за собою кримінальної відповідальності. Тому так само, як і при дії, кримінальна відповідальність за бездіяльність не наступає, якщо вона цілком під впливом непереборного фізичного примуса. Так, охоронець не може відповідати за те, що не перешкодив розкраданню ввіреного під його охорону майна, якщо злочинці зв'язали його і позбавили можливості втручатися або звати на поміч. Психічне насильство при бездіяльності розглядається і як пом'якшувальна обставина при призначенні покарання.
Не має кримінально-правового характеру і пасивне поводження людини, допущене їм під впливом непереборної сили природи.
Під непереборною силою розуміється такий вплив об'єктивних чинників (стихійних сил природи, тварин, хворобливих процесів), у силу котрих людина позбавлена можливості фізично діяти. Непереборна сила виключає кримінальну відповідальність тому, що особа не в змозі перебороти перешкоди на шляху до виконання лежачому на ньому обов'язку діяти. Не може, наприклад, бути визнано злочинним поводженням лікаря, що не допоміг хворому унаслідок того, що лікар сам був тяжко хворий, або шлях до пацієнта перепиняє ріка, що розлилася, і лікар не зміг переправитися через її.
Проте поняття непереборної сили не є абсолютно незмінним. Конкретне рішення цього питання залежить від установлення кола обов'язку особи тих вимог, що подаються до нього у визначеній ситуації. Наприклад, пожежа є непереборною силою для звичайного громадянина, у зв'язку з чим його не можна притягти до кримінальної відповідальності за залишення особи в будинку, що горить. Проте для пожежного за професією ця обставина не може виключати відповідальності. Така згадана уже обставина, як розлив ріки, визнана для лікаря непереборною силою на шляху до виконання його фахових задач, не може бути визнана такою для військового, що зобов'язаний переборювати будь-які перешкоди, що є перепоною на шляху до виконання відданого йому бойового наказу (навіть із ризиком для свого життя).
СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ НАСЛІДКИ
ПОНЯТТЯ І ВИДИ
Показником, що характеризує злочин, є наслідки. Злочинні наслідки можуть бути класифіковані в такий спосіб : майнова, моральна, фізична й інша шкода, що заподіюється злочинами суспільним відносинам, а також усі витрати товариства на боротьбу з цим соціально-негативним явищем.
Існують дві основні групи злочинних наслідків:
- матеріальні ;
- нематеріальні.
У свою чергу, матеріальні наслідки підрозділяються на наслідки майнового характеру і заподіяння шкоди для життя і здоров'я громадянина.
Нематеріальні наслідки також підрозділяються на наслідки, пов'язані з порушенням суспільного порядку або діяльності установ і підприємств і порушення честі і гідності громадян і їх особистих майнових прав ( наприклад, моральна шкода при обмові або образі).
Кримінальний закон виділяє:
- злочини з матеріальними складами тобто, коли наявність кінченого складу злочину зв'язується з настанням цілком визначених наслідків.
- злочини з формальними складами.
Злочин рахується закінченим після вчинення суспільно небезпечного діяння незалежно від настання визначених суспільно небезпечних наслідків.
У реальній дійсності будь-які злочини, у тому числі і формальні, завжди спричиняють якісь шкідливі зміни в обєктах, що охороняються законом. Проте ці зміни і наслідки не включені до складу формальних злочинів і при вирішенні питання про наявність або відсутність діяння не приймаються в увагу. У цьому випадку наслідки можуть мати кримінально-правове значення, але не для визначення складу злочину, а як обставини, що пом'якшують або отягчають провину при призначенні покарання.
При конструюванні об'єктивної сторони злочину (матеріальний або формальний склад) вибирається не довільно, а з урахуванням і в залежності від характеру і специфічних особливостей суспільної небезпеки злочину й особливостей кримінально-правових мір боротьби з ним.
Наслідки лежать за межами складів таких небезпечних злочинів, як розбій (ст. 86 КК України), вимагательство ( ст. 86-2 КК України).
ПРИЧИННИЙ ЗВЯЗОК МІЖ ДІЄЮ АБО БЕЗДІЯЛЬНІСТЮ
Причинний зв'язок є ознакою об'єктивної сторони матеріальних злочинів. Мова про відповідальність особи за суспільно небезпечні наслідки , що наступили (при наявності, зрозуміло, провини) може йти тільки тоді, коли вони знаходяться в причинному зв'язку суспільно небезпечною дією або бездіяльністю, що відбулися. При відсутності причинного зв'язку кримінальна відповідальність за настання шкідливих наслідків виключається.
Причина - це філософська категорія, яка відображає одну з форм загального об'єктивного зв'язку, взаємозалежності і взаємозумовленості предметів, явищ і процесів, що відбуваються в природі й у суспільстві.
Під причиною розуміється явище, що закономірно, з внутрішньою необхідністю породжує інше явище, яке розглядається як слідство. Це філософське розуміння причинності є загальним для всіх галузей знань, і тому воно застосовується і до причинного зв'язку в кримінальному праві.
Об'єктивний характер причинних зв'язків має важливе значення і для кримінального права. Слідчі органи і суд при розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи встановлюють не якийсь уявлюваний зв'язок між суспільно-небезпечним поводженням особи і шкідливих ?/p>