Збереження біорізноманіття як пріоритет збалансованого розвитку
Курсовой проект - Экология
Другие курсовые по предмету Экология
Зміст
Вступ
Розділ 1 Поняття про стійкий розвиток
1.1 Зміст поняття „стійкий розвиток”
1.2 Поняття біорізноманіття
1.3 Основні причини втрати біорізноманіття
Розділ 2 Збереження біорізноманіття
2.1 Проблеми збереження біорізноманіття
2.2 Збереження біологічного різноманіття
2.3 Показники стану біорізноманіття в Україні
2.4 Економічна оцінка біорізноманіття
Висновки
Використана література
Вступ
Актуальність теми
За визначенням, даним Всесвітнім фондом дикої природи (1989), біологічна різноманітність це “все різноманіття форм життя на землі, мільйонів видів рослин, тварин, мікроорганізмів з їх наборами генів і складних екосистем, створюючих живу природу”. Таким чином, біологічну різноманітність слід розглядати на трьох рівнях. Біологічна різноманітність на видовому рівні охоплює набір видів на Землі від бактерій і простих до царства багатоклітинних рослин, тварин і грибів. У дрібнішому масштабі біологічну різноманітність включає генетична різноманітність видів, утворена як географічно віддаленими популяціями, так і особинами усередині однієї і тієї ж популяції. Біологічна різноманітність включає також різноманітність біологічних співтовариств, видів, екосистем, сформованих співтовариствами і взаємодії між цими рівнями.
Для безперервного виживання видів і природних співтовариств необхідні всі рівні біологічної різноманітності, всі вони важливі і для людини. Різноманітність видів демонструє багатство еволюційних і екологічних адаптацій видів до різних середовищ. Видова різноманітність служить для людини джерелом різноманітних природних ресурсів. Наприклад, вологі тропічні ліси з їх багатющим набором видів проводять чудову різноманітність рослинних і тваринних продуктів, які можуть використовуватися в їжу, в будівництві і медицині. Генетична різноманітність необхідна будь-якому вигляду для збереження репродуктивної життєздатності, стійкості до захворювань, здібності до адаптації в умовах, що змінюються. Генетична різноманітність домашніх тварин і культивованих рослин особливо цінно для тих, хто працює над селекційними програмами по підтримці і поліпшенню сучасних сільськогосподарських видів.
Мета роботи: Дослідити збереження біорізноманіття, який є пріоритетом стійкого розвитку.
Предмет роботи: якісний і кількісний стан біорізноманіття в Україні.
Обєктом дослідження є: процеси, що протікають в біологічній екосистемі.
Завдання:
1.Визначити поняття „стійкого розвитку” і біорізноманіття.
2.Визначити проблеми біорізноманіття.
3.Визначити показники стану біорізноманіття в Україні.
4.Дати економічну оцінку біорізноманіттю.
Різноманітність на рівні співтовариств є колективним відгуком видів на різні умови навколишнього середовища. Біологічні співтовариства, характерні для пустель, степів, лісів і затоплюваних земель, підтримують безперервність нормального функціонування екосистеми, забезпечуючи її “обслуговування”, наприклад, за допомогою регулювання паводків, захисту від ґрунтової ерозії, фільтрації повітря і води.
Розділ 1 Поняття про стійкий розвиток
1.1 Зміст поняття „стійкий розвиток”
Концепція стійкого розвитку була прийнята в червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН по навколишньому середовищу і розвитку (КНСР-92). У ній взяли участь глави, члени урядів і експерти 179 держав, а також представники багатьох неурядових організацій, наукових і ділових кіл.
Конференція прийняла кілька важливих документів. Серед них:
- Декларація Ріо з навколишнього середовища і розвитку;
- Заява про принципи глобального консенсусу з управління, збереження і стійкого розвитку всіх видів лісів;
- Порядок денний на XXI століття - документ, орієнтований на підготовку світового співтовариства до розвязання еколого-економічних і соціально-економічних проблем близького майбутнього.
Крім того, у межах Конференції були підготовлені Рамкова конвенція про зміну клімату та Конвенція про біологічне різноманіття.
Усі документи КНСР-92 пронизує концепція стійкого розвитку.
На конференції було прийняте визначення стійкого розвитку, представлене в доповіді Міжнародної комісії, яку очолювала премєр-міністр Норвегії пані Г.Х. Брунтланд (у пресі часто можна зустріти назву Брунтландська доповідь).
Стійкий розвиток це такий розвиток, що задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.
Стійкий розвиток є однією з утопій людства, яка, не маючи чітких критеріальних меж, як чергове світле майбутнє, дозволяє нескінченно фантазувати про конкретні цільові орієнтації, шляхи та засоби наближення до кінцевої мети. Те, що сьогодні написано про стійкий розвиток, залишає більше питань, ніж конкретні методичні положення та інформаційні основи. Тому спробуємо розібратися в більш-менш бездоганному каркасі визначень, що складають основу такого суперечливого і неоднозначного поняття, як стійкий розвиток.
Внутрішня суперечливість терміна стає зрозумілою, якщо звернутися до основ методології розвитку. Будь-яка стаціонарна система може існувати не інакше, як підтримуючи стан гомеостазу (динамічної рівноваги). Відповідно, процес розвитку може відбуватися через послідовну зміну рівня гомеостазу за умови ?/p>