Закордонні моделі ринку праці
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?ання у працівників творчого ставлення до праці.
При формуванні заробітної плати велике значення надається стажу роботи, що утримує працівників від переходу на інші підприємства. Враховується й вік працівника. Але в останні роки все більшого значення набуває облік кваліфікації і ефективності праці.
Система довічного найму полегшує вирішення проблеми мінімізації безробіття. Вона дозволяє відносно безболісно скорочувати виробництво і скорочувати робочий час, переводити працівників на дочірні підприємства або на підприємства інших фірм за взаємною згодою. Подібні заходи стримують зростання безробіття.
Після кризи 1974-1975 рр.. в Японії відбулися деякі зміни в системі довічного найму, ослабла захист найманих працівників, зменшилася частка постійно зайнятих, зявився зовнішній ринок на базі дрібних підприємств третинного сектору (сфери послуг).
3.1.3 Шведська модель
Специфічними рисами володіє модель ринку праці в Швеції. Шведська модель відрізняється активною політикою зайнятості, що проводиться державою. Ця модель ринку праці має яскраво виражений державно-ринковий механізм, в якому державні елементи регулювання найбільш тісно переплетені з ринковими елементами саморегулювання при домінуванні державного регулювання. Активність держави проявляється у виділенні значних фінансових ресурсів на програми підтримки зайнятості; перепідготовку робочої сили, підвищення її конкурентоспроможності. Причому на ці цілі витрачається до 70% фонду зайнятості, або 3,5% ВВП (1993-1994 рр..). Тоді як на виплату допомоги з безробіття витрачається до 2,7% ВВП. Страхові внески до фонду зайнятості у Швеції перебувають приблизно на рівні інших Європейських країн.
Кошти з фонду зайнятості йдуть на професійну підготовку та перепідготовку працівників, створення робочих місць, як у державному, так і в приватному секторі, шляхом субсидування приватних компаній, надання допомоги безробітним в пошуку робочих місць, у тому числі через інформацію і профорієнтацію, виплату допомог (компенсацій) по переїзду до нового місця роботи.
Предметом особливої турботи держави є підтримка зайнятості в галузях, що забезпечують соціально необхідні послуги в депресивних регіонах.
Політика зайнятості тісно повязується з іншими політиками: податкової, політикою солідарності в заробітній платі, галузевої та регіональною політикою та іншими, що дозволяє підтримувати високий попит на робочу силу і високу зайнятість у країні.
3.1.4 Російська модель ринку праці
Цивілізований ринок праці в Росії знаходиться в стадії становлення. У радянський період його розвиток стримувався, з одного боку, високою монополізацією економіки, жорстким державним регулюванням заробітної плати, з невеликою її диференціацією залежно від результатів праці, відсутністю ринку житла, адміністративними обмеженнями на переїзд в інші міста.
З іншого боку, працівників привязувало до підприємств висока частка послуг, пільг, одержуваних за рахунок соціальних фондів підприємств, які в першу чергу надавалися особам, які мали великий стаж роботи на даному підприємстві. Зокрема, працівники великих підприємств одержували житло, могли влаштувати своїх дітей до дитячого садка, табір, отримати безкоштовні або пільгові путівки в будинки відпочинку, профілакторії, санаторії і т.д.
Разом з тим політика, держави на планомірний розподіл і переміщення працівників, не виключала стихійної міграції, скажімо переїзді людей з районів Далекого Сходу і Півночі в більш облаштовану Європейську частину колишнього Радянського Союзу.
У результаті радикальних реформ 90-х років в Росії була зруйнована планова система руху кадрів, держава усунулася від регулювання заробітної плати, встановивши на національному рівні розмір мінімальної заробітної плати, яка ніякого відношення до прожиткового мінімуму не має. Зявилася надмірна диференціація оплати праці, тривалі затримки з виплатою вже заробленої плати, які обмежують мобільність робочої сили, не створений і ринок житла, за винятком окремих міст, в першу чергу Москви.
Зберігаються й інші дестабілізуючі чинники, що стримують завершення формування загальноросійського ринку праці. До них відносяться:
- Затяжний спад і депресія виробництва, викликані загальною кризою (кризою економічної і політичної систем, структурними деформаціями, розривом господарських і технологічних звязків та ін) вихід з якого намітився тільки на початку XXI ст.;
- Недосконалість законодавчої бази;
- Зростання прихованого безробіття;
- Малоефективна конверсія оборонного виробництва:
- Довільне скорочення військового контингенту в умовах затягування військової реформи;
- Неконтрольована міграція населення та робочої сили між країнами СНД;
- Недостатня взаємозвязок адміністративних та ринкових методів регулювання зайнятості;
- Відсутність інформації про вакансії за межами місця проживання. Які перспективи зовнішнього і внутрішнього ринку праці в РФ? У Росії ще зберігся великий державний сектор в економіці, переважає мережа державних навчальних закладів усіх типів, що готує кадри фахівців і кваліфікованих робітників для всіх секторів економіки. Це серйозна база для розвитку зовнішнього (загальнонаціонального) ринку праці. Розукрупнення підприємств, появу безлічі дрібних фірм також стимулює формування зовнішнього ринку, передача соціальних обєктів підприємств у власність муніципальних органів са?/p>