Загальна характеристика аналітичних програм на телеканалі "Київ"
Контрольная работа - Журналистика
Другие контрольные работы по предмету Журналистика
в Державну телерадіомовну компанію України (Укртелерадіокомпанію)". Тепер уся влада була зосереджена в руках президента телерадіокомпанії, колегіальність управління була скасована. Так була здійснена чергова реорганізація системи телебачення та радіомовлення України, що у значній мірі сприяла тій кризі ефірних ЗМІ, що загострилася на початку 90-х років. Поза тим, ще до здобуття Україною незалежності українське телебачення стало окремою, незалежною від вказівок з Москви системою.
Те, що відбувається з українськими ЗМІ нині - це болісний перехід від радянської моделі до принципово іншої, заснованої на відсутності цензури та ринкових відносинах. Такий перехід не міг призвести до глибокої кризи, і перш за все, у телебаченні та радіомовленні.
Кризові явища у ЗМІ - логічний спадок десятиліть радянського безправного і безправового існування преси, ТБ, радіо. Відкриття на початку 90-х років шлюзів для появи недержавних форм ЗМІ було стимулом для створення тисяч комерційних видань, телекомпаній, радіостанцій. Проте кількість нових ЗМІ не завжди переростала в якість і свободу слова.
Для того, щоб захищати принципи свободи слова, нормально функціонувати, чесно конкурувати у медіапросторі, ЗМІ повинні спиратися у своїй діяльності на норми права, мати законодавчу базу. З 1991 року Верховна Рада України прийняла цілий ряд Законів України, що регламентує діяльність ЗМІ: "Про інформацію" (2 жовтня 1992 року), "Про телебачення і радіомовлення" (21 грудня 1993 року), "Про авторське право та суміжні права" (23 грудня 1993 року), "Про захист інформації в автоматизованих системах" (5 липня 1994 року), "Про інформаційні агентства" (5 червня 1997 року), "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України" (18 липня 1997 року), "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" (23 вересня 1997 року) та інші. Правове поле українських ЗМІ суттєво розширюють і доповнюють постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення Конституційного Суду України, постанови Пленумів Верховного Суду України тощо.
Напрацьована нині в Україні законодавча база у сфері ЗМІ є своєрідною підготовкою до упорядкування в майбутньому Інформаційного Кодексу України.
аналітичне телебачення журналістика
4. Жанрова структура телевізійної журналістики
Після 1991 року телебачення почало працювати в нових суспільно-політичних і соціально-економічних умовах. Створюються передумови для розвитку ринку телепрограм, розширюються можливості для відкриття і функціонування нових каналів мовлення різних форм власності. Видача їм ліцензій на мовлення державними органами обумовлюється наявністю в ефірі соціально значущих передач. І науковці знову повертаються до проблеми класифікації програм. В росії це питання вивчає Г. Кузнєцов, в Україні Ю. Шаповал.
Кузнєцов виновсить на обговорення розроблену ним „Класифікацію програм”, де визначає параметри соціально значущих передач. Автор підкреслює, що соціально важливе мовлення вимагає високої кваліфікації виконавця, а критеріями оцінки претендентів можуть бути наявність або відсутність в їхній роботі відомих прийомів і методів діяльності.
„Класифікатор програм” пропонує організаторам мовлення розділити передачі за їх основною функцією і спрямованістю, тобто за тією роботою, яку вони виконують у сіспільстві. На цій основі виділяється 12 видів програм, до реєстру входять всі існуючі на практиці функціональ-тематичні і адресні типи програм від інформаційних до розважальних. Соціально значущими серед них визнаються програми інформаційні, публіцистичні, пізнавально-розважальнікультурно-просвітницькі, дитячі.
Провівши досліжницьку роботу, Кузнєцов пропонує обєднувати програми не за жанрами, не за місцем виробництва, а за спрямованістю, соціальними функціями, ступенем впливу на глядача.
Аналітична програма щотижневий, щомісячний або щоденний коментар подій, які мають значення для аудиторії і відкрито обєктивне їх трактування. Функція формування суспільної думки.
Проблему класифікації телепрограм вивчав вітчизняний науковець Ю. Шаповал, який провівши дослідження, стверджував, що існуюча у вітчизняній тележурналістиці практика називати всі інформаційні матеріали „сюжетами” є неприйнятною з теоретичного погляду, як і з погляду ефективності впливу на телеглядача.
Аналітична публіцистика передбачає застосування у кожному з випадків специфічних журналістських методів пізнання й відображення дійсності, оволодіння обєктом для розкриття глядачеві їхніх суттєвих, актуальних сторін і граней. Талановитому журналістові вдається глибоко показати на екрані життя, показуючи зразки досконалості форми, яка відповідно, передбачає системний показ явищ, подій і фактів реальної дійсності.
Щоб стала зрозумілою структура телевізійної публіцистики, необхідно її класифікувати. При цьому слід памятати, що публіцистичні повідомлення створюються творчими працівниками всіх без винятку радекції телебачення. Телевізійна публіцистика це сфера соціальної інформації, досить широка сфера людської діяльності. Ознаки соціальної інформації її цілеспрямований характер, взаємовідносини, взаємовплив змісту повідомлення та каналу. Засоби передачі, вплив „зворотнього звязку”, звязок комунікативної та управлінської функцій повинні бути властиві масовій інформації як різновид соціальної. Масова інформація розгалуджуєт?/p>