Життя та діяльність митрополита Петра Могили
Информация - История
Другие материалы по предмету История
єв встановлює на підставі панегіриків, що складалися студентами Колегії в день його імянин, і де говориться, що він “народився незадовго до свята Різдва Христового, а саме 21 грудня, в день памяти київського митрополита св.Петра, на честь якого йому й дано імя (Петро)”. А інший історик, науковий діяч і дослідник творчості Петра Могили Олесь Білодід в своїй публікації “Загадка Петра Могили” надає нові свідчення про дату народження митрополита та його освіту. Він намагається довести, що про рік народження Петра Могили немає достовірних данних. Підкреплюючи свою версію тим, що на місці поховання фундатора Києво-Могилянської академії не було ніякого надгробка чи могильної плити з написом, на відміну від багатьох духовних осіб чи ктиторів, що були поховані в Успенському соборі і про що є докладні архівні записи. Він переконаний, що монашеське смирення (за свідченням сучасників, Петро Могила навіть осив на тілі волосяницю, щоб приборкувати свою плоть) було причиною того, що він був похований як рядовий чернець, під фундаментом собору без жодного напису на місці поховання. 1718 року страшна пожеже знищила ряд будівель на території Києво-Печерської лаври. Вона не пошкодувала й Успенського собору. Вогонь зжер Лаврську бібліотеку, перетворив на попіл усі церковні архіви. Зрештою будівлі й собор з часом відновили. Сам Петро І пожертвував на відбудову Лаври солідну суму грошей. А от Бібліотека й архіви пішли від нас назавжди, особливо ті речі, що існували в одному примірнику. Але це так, доречі. Спираючись на свої дослідження, О.Білодід приходить до висновку, що Петро Могила народився у 1574 році (Білодіду довелось проробити титанічну працю, розбираючи старовинні письмена, щоб зясувати це). Архімандритом Києво-Печерської лаври став у 54 роки, митрополитом Київським у 59 років і помер на 73 році свого життя. Підтвержує це Олесь Білодід і тим, щопортрети Петра Могили, що збереглися до наших днів, особливо той, що на фресці відбудованої ним церкви Спаса на Берестові зображують людину вже досить похилого віку.
Ця встановлена дата народження додає Могилі 22 роки життя, а це значить, що київський період своєї діяльності він розпочинав не молодою людиною, а вже маючи всі необхідні для цього дані. За плечима у молдавського воєводича були довги роки навчання в університетах Західної Європи та військова служба. І сумніви в цьому, на думку Олеся Білодіда, мусять самі собою відпасти.
Також О.Білодід висловлює ряд думок про неточність деяких свідчень стосовно освіти Петра Могили. Він пише, що всі дослідники сходилися на тому, що П.Могила мав блискучу західноєвропейську освіту й своею вченістю та прогресивними поглядами набагато випереджав своїх сучасників.
Де він її здобув?
Через відсутність точних даних щодо цього ряд дослідників висуває різні гіпотези. Насамперед врни базуються на тісних і дружних звязках сімї Могил зі Львівським братством та його школою, на традиції аристократичних родин Молдавії та Польщі посилати своїх дітей на навчання до західноєвропейських університетів. Панегіристи відзначали, що Петро Могила з дітинства виявив велику любов до науки, а М.Смотрицький свідчив, що він у юнацькі роки вже знав грецьку й латинську мови.
Хоч ніяких документальних даних про це немає, але майже всі біографи П.Могили більш-менш одностайні в тому, що початкову освіту він здобув у Львівській братській школі, а закінчив її у закордонних університетах. Але при конкретизації думки про закордонну освіту Петра Могили у західноєвропейських країнах через брак достовірних даних знову виникали різнорідні здогади. Відомий біограф Петра Могили С.Голубєв, спираючись на пануючий у ті часи звичай посилати своїх синів “для завершення освіти в колегії та університети за кордон”, на “самий уклад освіти П.Могили і випливаючий зцього характер його діяльності”, а також на те, що “П.Могила був знавцем західноєвропейської літератури, дуже високо цінив освіту, здобуту в закордонних школах”, та свідчення, що “в Україні брак освіти духовенства і відсутність належного навчання молоді дуже шкодить православію” і єдиним дійовим засобом для виправлення цього зла було перенесення на руську ниву західної науки, - твердить, що “не можна відмовити у вірогідності даних про те, що П.Могила відвідував західноєвропейські навчальні заклади”. Румунські дослідники І.Міхалческу і К.Ербичану у своїх твердженнях були більш конкретними. Вони прямо веазували на паризьку Сорбонну. Про навчання Петра Могили у Франції писав В.Щурат, зазнаючи, що київський просвітитель навчався у відомому єзуїтському коледжі Ла Флеш (“La Flche”), слухав там лекції у патера Варона разом з майбутнім видатним філософом Рене Декартом. В.Щурат своє твердження висуває на підставі одного листа латинською мовою, знайденого у церковному архіві села Берески під Ліском Перемиської дієцезії, що має назву “Magna ars disserendi de qualibet materia.” (“Велике мистецтво пояснення матерії”). Лист цей був написаний у ХVІІ ст., і його невідомий автор, стаючи на захист Петра Могили зазначає: “Per summum nefas vituperatur. Varonem enim praeceptorem habebat eminentissimum” (“Великий гріх лаяти його. Бо найславетніший Варон був його вчителем”). Намагаючись якось перекинути місток між Петром Могилою і Вароном та Р.Декартом, В.Щурат пише: “Може й патріотичні мотиви велять біографам подавати П.Могилу за ученика паризької Сорбонни того Могилу, що після смерті свого батька, опускаючи Францію, міг мати найвище 12 літ віку”.
Оскільки документальних свідчень про жит