Життєве й наукове знання в роботі психолога
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
й факт проінтерпретувати, зафіксувати й оцінити як би в різних системах координат. Це дає психологові унікальну можливість орієнтації в індивідуальному житті людини за рахунок перетворення власного мислення про неї й досягнення адекватності свого мислення можливостям мислення іншої людини. Психологові доводиться говорити побутовою мовою, пояснюючи іншій людині те, що з ним відбувається. Це видима частина його професійної роботи - вершина айсберга професійного мислення, що здійснюється в його індивідуальній свідомості. Природно, що мислення про людину - складному, мінливому обєкті - обовязково включає всі переживання самого психолога, випробувані їм у його індивідуальному житті. Коли говорять про те, що інструментом роботи є сам психолог, його життя, його життєвий досвід, то хочеться уточнити ситуацію, хоча б у такий спосіб: шматок будь-якого матеріалу, наприклад дерева, заліза, пластмаси, стає інструментом тільки тоді, коли він для цього спеціально оброблений, тобто став інструментом. Думаю, що ця аналогія доречна й відносно професійного мислення психолога. Воно теж повинне стати інструментом на матеріалі його життєвого досвіду, що включає як необхідний елемент професійне становлення. Як і хто може визначити, чи став психолог таким інструментом, чи готовий він до того або іншого виду професійної діяльності? Це питання професійної компетентності психолога, його можливості виконувати роль інструмента в різних обставинах професійної діяльності.
У цьому змісті важливо мати на увазі існуючу практику підготовки психологів і ряду інших фахівців, що займаються соціальною діяльністю: до навчання цим професіям допускаються молоді люди, що досягли 21 року (це досвід Ізраїлю, Данії, США й ряду інших країн). Одна з найважливіших особливостей цього віку полягає в тому, що парубок, переборовши юнацький максималізм, одержує можливість, більше обґрунтованого й розгорнутого внутрішнього діалогу, що забезпечує йому розуміння позицій інших людей як що істотно відрізняються від його власної. Це і є свого роду гарантією професійної готовності до здійснення діяльності психолога.
Ілюзія легкості відповідей на питання: "Як вийти заміж?", "Як стати розумним і багатим?" - пояснюється тим, що це відповіді загальні - вони не конкретизовані, не індивідуалізовані, як того вимагає ситуація психологічного консультування. Одержавши відповідь на них у тексті, психолог або інша людина обовязково повинен проробити роботу з індивідуалізації цього знання, по створенню власного тексту, що включає цю інформацію як необхідну.
Тільки бажання здійснювати вплив на іншу людину недостатньо для того, щоб це відбулося. Професійне мислення психолога складається як результат його зусиль по створенню цього мислення. Однієї з форм контролю за його змістом є спілкування з колегами, що перебувають на різних рівнях професійної зрілості. По більшому рахунку, вимога до якості свого професійного мислення предявляє він сам, вона ризикує в ситуації професійної дії всім - від здоровя до професійної репутації. Якщо через його недотепні дії не буде попиту на його роботу, то в нього просто не буде роботи.
Ще одною формою контролю за змістом професійного мислення психолога є будь-яка ситуація оцінки їм своїх знань по загальній психології. Це та сфера знання, що дозволяє аналізувати структуру предмета психології як науки. Такою формою контролю може бути ситуація супербачення - демонстрація психологом своєї роботи або спільна робота з іншою людиною в присутності колег і її наступне обговорення. Як ми вже відзначали, відкритість до обговорення своїх професійних дій - один з найважливіших показників професіоналізму психолога.
Хотілося б звернути увагу ще на деякі характеристики ролі життєвого досвіду психолога в його професійній діяльності - це всі переживання, які звязані зі стражданням і його подоланням. Відношення до свого страждання й страждання іншої людини, вироблення власної позиції, можливість усвідомлення страждання як реальності життя - все це входить невідємною частиною в концепцію життя людини, дозволяючи йому відповісти на саме важке запитання: "Чому мені випало це страждання?"
У художній літературі або в духовних текстах можна знайти думку про те, що людині, щоб жити, потрібний деякий досвід цих страждань. Він необхідний, щоб людина цінувала життя. Відомо, що цінність життя не дається людині як якесь переживання, її треба придбати Я-Зусиллями як зміст. Той, хто хоче допомогти іншому в його стражданнях (а всі соціальні професії що допомагають), попадає в пастку професіоналізму, повязану з тим, що він повинен (зобовязаний) розділити з іншою людиною міру відповідальності за його страждання. Інакше кажучи, психолог повинен втрутитися в життя іншої людини, ділячи з ним відповідальність за його страждання. Це характерно не тільки для психологічних професій, але й для медичних, педагогічних, де часто, намагаючись лікувати або вчити іншу людину, люди, що володіють повноваженнями впливу, перевищують захід впливу, віднімаючи в людини необхідну йому для організації власного життя міру активності, спотворюючи логікові його індивідуального життя. Особливо часто це можна бачити в будинках для людей похилого віку й школах-інтернатах, де люди похилого віку або діти в результаті надмірного впливу на них (або відсутності такого) втрачають права на власні зусилля, на помилку, ризик - на ті види переживання, де цінністю є Я-Зусилля.
Можливість правильно виб?/p>