Єгипет та Алжир
Информация - География
Другие материалы по предмету География
р. Алжир став користуватися значною автономією, його очолював правитель, що довічно обирався вищими чиновниками та офіцерами країни.
У 1848 р. Алжир був оголошений французькою територією, і тільки в 1962 р. країна здобула незалежність.
Населення. Населення Алжиру алжирці, що складають 99%, араби і близькі їм за культурою бербери. Переважна більшість алжирців мусульмани (сунніти).
Середньорічний приріст населення досить високий 17 осіб на 1000 жителів. Віковий склад 33-61-6, тривалість життя 70,3 року. Середня густота населення країни є невисокою 13,7 особи/ км2, причому більше ніж 90% алжирців проживає в північній частині країни. Особливо густо заселені прибережна смуга й між гірські долини Тель-Атласа.
У західній і центральній частинах Північного Алжиру переважає осіле населення, і а іншій території розселені напівкочівники та кочівники-скотарі. Останнім часом усе більше алжирців переходить о осілого життя і починає займатися землеробством, багато хто переїжджає до мста або в райони, де ведеться видобуток корисних копалин.
Міське населення складає 58%. Найбільше місто країни її столиця Алжир, що розкинулося на схилі гір західного берега Алжирської бухти. У місті, заснованому тисячу років тому, зараз проживають 3,25 млн осіб (кожен десятий алжирець). Алжир економічний і культурний центр країни. Тут працюють підприємства харчової, текстильної, хімічної, нафтопереробної промисловості, розвивається машинобудування, розташований великий порт і міжнародний аеропорт.
У місті збереглися споруди часів панування Османської імперії, зокрема мечеть Джаміаль-Джадід і мечеть-усипальниця Сідд Абдархман, побудовані в XVII ст.. Підпливаючи до Алжиру, можна побачити бані католицького собору Нотр-Дам ДАфрик це свідчення французької колонізації країни.
Культура. У культурі алжирців своєрідно поєднуються традиції та сучасність. У країні здавна існували міста, так, у північній частині розташовувалося місто Кала-бені-Хаммад, засноване в 1007 р. Про його колишню велич свідчать залишки сигнальної вежі, мечеті з мінаретом і великим палацовим комплексом, спорудженим у XI ст..
Звичайне алжирське село являє собою скупчення маленьких будинків. Будинок селянина, як правило, глинобитний, а в горах камяний, із плоским дахом. В одному будинку може жити кілька поколінь, причому кожен посідає певне місце. Традиційна алжирська родина багатодітна, однак дізнатися про кількість дітей дуже непросто. Так, якщо чоловік говорить, що в нього двоє дітей, це означає, що він має двох синів, про дівчат згадувати не заведено.
Основна їжа осілих сільських жителів фелахів ячмінний і пшеничний хліб, овочі, фініки, крупяні страви. Їжа кочівників ячмінні перепічки, кисле молоко, фініки. І кочівники, і фелахи рідко вживають мясо.
Алжир має достатньо розвинену систему освіти, подібну до французької. У школах вивчають основні науки, арабську та французьку мови. Алжирський університет має висококваліфікований викладацький склад.
Господарство. Основою економіки крани є промисловість, насамперед харчова, легка, добувна. За запасами мінеральної сировини Алжир посідає одне з перших місць а континенті, а за видобутком природного газу 89 млрд м3 / рік перше. Основний район видобутку блакитного палива Хассі-мель. Головні нафтові родовища розташовані в Еджері, Хассі-Месауді, Хассі-Рмелі, у долині Іллізі.
Протягом останніх десятиліть у країні випереджальними темпами розвивалася обробна промисловість. Були побудовані металургійні заводи, підприємства з виробництва сільськогосподарської техніки, паперу, цементу, електрообладнання, нафтохімічний комплекс.
Важливою галуззю економіки є сільське господарство, однак його частка у валовому внутрішньому продукті зменшується. У галузі переважає рослинництво. Вирощують пшеницю, ячмінь, фінікову пальму, траву альфа (вона використовується для виробництва кращих сортів паперу). Для значної частини населення степових плоскогірїв основним джерелом існування є розведення овець і кіз. На узбережжі місцеве населення займається рибальством.
Основний вид транспорту автомобільний. Із країнами Тропічної Африки Алжир зєднує транссахарська автомагістраль. Але головну роль у зовнішньоекономічних звязках відіграє морський транспорт.
Список використаної літератури
Довгань Г.Д. Країнознавство: довідник/ Г.Д. Довгань, А.Й. Сиротенко, О.Г. Стадник.-Х.: Веста: Вид-во Ранок, 2007.-480 .: іл.