Експортні та імпортні операції сільськогосподарських підприємств
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
? (П(С)ПО 32), необоротних активів та групи вибуття, пов?язаних з ними зобов?язань та фінансових результатів від прининеної діяльності (П(С)БО 27).
Реформування бухгалтерського обліку відптвідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності зустрічає на своєму шляху дві групи проблем: перша група - проблеми методичного харакрету, друга - організаційного. Перші пов?язані з необхідністю ухвалити рішення, чи слід МСФЗ виключити в національну нормативну базу бухгалтерського обліку або піти шляхом розробки націонадьних стандартів, що не будуть суперечити МСФЗ. Інші проблеми організаційного характеру повязані з вибором шляху реформування. Вони полягають в пошуку відповідей на питання: хто повинен здійснювати реформування шляхом розробки та ухвалення відповідних нормативних актів, хто має впроваджувати їх в повсякденну практику бухгалтера, хто повинен нести відповідальність за ефективність цього процесу. Іншими словами, вирішення організаційних проблем передбачає вибір варіанту регулювання бухгалтерського обліку в країні: державного або професійного. Вивчення міжнародного досвіду свідчить про те, що багато в чому цей вибір залежить від рівня економічного розвитку країни, соціально-політичної ситуації, національних традицій.
В Україні правові основи ругулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку встановлює Закон Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні-[16]. Його норми є базовими корективами, які визначають сучасну систему бухгалтерського обліку. Разом з тим, в тексті закону є певні суперечності, неузгодженності, а деякі аспекти не висвітлені зовсім, що приводить до неоднозначного тлумачення суті державного регулювання обліку в Україні.
Так, в статті 6 Закону одназначно наголошується, що в Україні здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку з метою створення єдиних правил ведення обліку, складання фінансової звітності та її вдосконалення. При цьому регулювання питань методології покладається на Міністерство фінансів, яке затверджує національні стандарти бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та бухгалтерського обліку. На Національний банк України, Державне казначейство України покладається встановлення порядку обліку та складання фінансової звітності відповідно в банках, бютжетних установах та про виконання державних бюдждетів. У компетенцію міністерств та інших центральних органів виконавчої влади віднесена розробка на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичних рекомендацій щодо їх застосування.
Виконання статті 6 Закону на практиці дуже легко відслідкувати, досліджуючи діючу нормативну базу бухгалтерського обліку в Україні. Першим, що привертає увагу, є сфера застосування П(С)БО. При висвітленні цього питання на початку майже кожного П(С)БО є вказівка, що воно розповсюджується на свіх суб?єктів господарювання, крім банків та бюджетних установ. Отже, П(С)БО в більшості своїй не є методологічною основою для обліку та звітності в банках та бюджетних установах. Вивчення нормативної бази бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що створена Національним банком та Державним казначенйством, свідчить про те, що методологічні основи обліку вони регламетують самостійно за допомогою інструкцій, які по суті є методичним забезпеченням. Якщо досліджувати нормативну базу інших органів державної власності, то стає очевидним, що вони також намагаються вирішувати питання методологічного характеру самостійно.
У статті 7 Закону України Методологічна рада з бухгалтерського обліку визначається як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України, мета якого полягає в організації розробки та розгляді проектів П(С)БО та інших нормативно-правових актів з ведення обліку та складання звітності, вдосконалення організаційних форм та методів бухгалтерського обліку, методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації, розробки рекомендацій з вдосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.
Вищезазначене свідчить про те, що функції Методологічної ради не відповідають її статусу як дорадчого органу, який діє на громадських засадах. Якщо співставити завдання самого Міністерства фінансів та Методологічної ради при ньому, то стає очевидним, що вони розподілені між ними не адекватно статусу. Фактично, Методологічна рада виконує згідно Закону функції функції виконавчого органу, а Міністерство в особі Управління методології методології бухгалтерського обліку - дорадчого з повноваженнями організовувати затвердження нормативних документів.
У Законі є ще один серйозний момент: не визначено хто має розробляти П(С)БО. У статті 6 записано, що Міністерство фінансів запроваджує П(С)БО, а в статті 7 - Методологічна рада організовує розробку та розгляд.
Така ситуація створює певний правовий вакуум щодо відповідальності за створення концептуальних основ реформування бухгалтерського обліку в Україні, його методологічне забезпечення і відсутність координації діяльності органів державної влади в цьому процесі.
Крім вище наведеного слід зазначити, що Закон також визначає роль, функції та права професійного бухгалтерського співтовариства в створенні нормативної бази обліку та й взагалі в реформуванні бухгалтерського обліку. Відомо, що бухгалтерський облік в ринкових умов