Експортний потенціал регіонів України
Курсовой проект - География
Другие курсовые по предмету География
позитивної величини платіжного балансу країни. Тобто, теорія та методологія зовнішньоекономічної діяльності основа розвитку експортного потенціалу розглядається з позиції формування конкурентних переваг галузей національної економіки
Категорія “експортний потенціал” має двоєдину природу, бо ґрунтується як на національному (галузевому) підході щодо визначення можливостей виробництва, так і на оцінці конкурентних умов світового ринку щодо реалізації. Наявність земельних ресурсів, придатних для сільськогосподарського використання, сприятливі природні умови, традиційна продуктова спеціалізація сільського господарства створюють необхідну сировинну базу для розвитку потужної харчової промисловості з широким асортиментом продуктів експорту. Проте регулювання експортного потенціалу вимагає ґрунтовного обстеження і врахування факторів зовнішнього середовища
У відповідності до ієрархії територіального поділу праці існує економічний потенціал країни, окремих економічних регіонів і територіально-виробничих комплексів. Використовуючи такий підхід, при необхідності, можна продовжити цю класифікацію і виділити економічний потенціал міжгалузевих комплексів, а саме: агропромислового, паливно-енергетичного, транспортного, а також галузей промисловості, сільського господарства тощо. При цьому, зазначимо, що економічний потенціал окремих територій та галузей насамперед визначається рівнем розвитку міжгалузевих і міжтериторіальних звязків. В свою чергу ці потенціали є складовими економічного потенціалу країни і певним чином впливають на її конкурентоспроможність. Процес розширеного відтворення або постійного оновлення відбувається згідно обєктивних законів господарювання і вимагає певного періоду адаптації до ринкових умов, чим, зокрема, визначається наявність перехідного періоду у процесі формування економіки.
У формуванні ефективної регіональної політики важлива роль відводиться методичному забезпеченню та практиці оцінювання інноваційного потенціалу регіонів. Сам обєкт оцінювання (регіон) є досить складною соціально економічною і просторовою системою, тому його потенціал доцільно розглядати з позицій структурної складності і неоднорідності.
З моменту одержання незалежності Україна встановила курс на підвищення відкритості економіки. За період 2000 2007 рр. середнє значення експортної квоти становило 55%. Отже, частка експорту у структурі ВВП становить більше половини. У країні головним чином розвиваються ті галузі та підприємства, що орієнтовані на експорт (машинобудування, ГМК, хімічна та фармацевтична промисловість). Згідно з даними рис.1.1, з 2005 р. спостерігається відємне сальдо зовнішньої торгівлі. Проте обсяги експорту та імпорту зростають, що відповідає загальносвітовим тенденціям поглиблення зовнішньоекономічного співробітництва. Спостерігається дисбаланс у розвитку зовнішньої торгівлі і внутрішнього ринку.
Зовнішньоекономічна діяльність країни залежить від її експортного потенціалу, здатності виробляти та експортувати конкурентоспроможні на зовнішньому ринку товари та послуги. Таким чином експортний потенціал залежить від ресурсно-сировинного, промислового, фінансового, людського, соціально-культурного, інфраструктурного та інноваційно інвестиційного потенціалів.
Фактори, що впливають на формування експортного потенціалу можна умовно поділити на два типи, що визначають успішність виходу на світовий ринок - зовнішні й внутрішні
Зовнішні фактори існують поза національними системами господарства, представляючи тенденції розвитку світового ринку. До них відносять особливості розвитку світової економіки; глобальну конкуренцію; місце країни у світовій торгівлі; рівень економічного розвитку країни й використання досягнень НТП.
Внутрішні фактори це рівень економічного розвитку регіону і ємність внутрішнього ринку; комплекс ресурсів регіону; стан ринкової інфраструктури; інформаційна прозорість; наявність умов участі в світогосподарських звязках (умови нарощування експорту, товарна спеціалізація й конкурентоспроможність продукції, маркетингова й інвестиційна привабливість); економіко-географічне положення; соціально-політичні та економічні фактори ; державна політика.
Рис. 1.1 Динаміка зовнішньоекономічної діяльності України за 2000-2007 рр.
1.2 Сучасний стан зовнішньої торгівлі регіонів України
На сьогодні структуру українського експорту визначає сировинна спрямованість. Разом з тим вивіз із України традиційних сировинних товарів має свої межі, і основна мета заходів і намічуваних програм складається в збільшенні вартісного обсягу українського експорту й, насамперед, за рахунок продукції з підвищеним ступенем обробки, наукомістких товарів, технологій і послуг. Україна за роки незалежності здійснила значний поступ у розвитку зовнішньої торгівлі. З огляду на це постає питання про ефективність міжнародного товарообміну, його вплив на розвиток соціально-економічних процесів у державі. Зясування цих питань є важливим у звязку із формуванням зовнішньоекономічної політики, вибором моделі економічного розвитку країни.
Найбільша частка експорту з України припадає на недорогоцінні метали та вироби з них 44,6% до загального обсягу. За даними Держкомстату, за січень-квітень 2008 року сума експорту цієї групи товарів перевищила $8,6 млрд.
На другому місці із суттєвим відставанням у 4,5 рази машини, обладнання, пристрої для