Економічна сутність виробничих запасів
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
209 “Інші матеріали" - призначений для обліку відходів виробництва (обрубків, обрізків, стружки тощо), невиправного браку, матеріальних цінностей, що одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношених шин тощо.
Типова кореспонденція по обліку запасів наведена в таблиці.
№
п/пЗміст г/оДебетКредит1. Оприбутковано запаси від постачальника (без ПДВ)
на суму ПДВ
20
64
63
632. Прийнято до оплати рахунок за посередницькі послуги при придбанні запасів (без ПДВ)
на суму ПДВ
20
64
685
6853. Висунуто претензію постачальнику за нестачу вантажу
374
634. Відпущено запаси:
для загально виробничих витрат
на виробництво продукції
для потреб будівництва
91
23
15
20
20
205. Відображено нестачу запасів виявлену при інвентаризації
947
206. Проведено уцінку запасів946207. Повернуто на склад не використані у виробництві запаси
20
234. Методи оцінки запасів при їх вибутті
Згідно з П (с) БО 9 “Запаси" виділяють такі головні причини вибуття виробничих запасів із балансу:
відпуск у виробництво;
списання за невідповідності критеріям активу;
списання у зв?язку з псуванням, крадіжок тощо;
реалізація на сторону.
На підприємстві ВАТ “Рівнеазот” при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінку їх здійснюють за двома методами:
Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
Ціни продажу для роздрібної торгівлі.
Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів використовується у випадку виконання спеціальних замовлень і проектів при невеликій номенклатурі запасів а також для видів запасів, які не замінюють один одного. Отже цей метод передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів.
Його доцільно застосовувати, коли існує можливість визначення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці матеріалів, а також коли номенклатура матеріалів відносно не велика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифікувати. Метод ідентифікованої собівартості дає найточніші результати, якщо є певність, що собівартість ідентифікується правильно.
За неперервної системи обліку він забезпечує оперативне і точне визначення вартості активів, собівартості продукції (робіт, послуг), фінансового результату. Однак цей метод потребує значних витрат на складський облік, а тому застосовується лише у складних дорогих виробництвах, в торгівлі дорогими індивідуально визначеними товарами.
Цей метод облічується за її фактичною первісною вартістю, залежить від того яку саме з одиниць запасів буде використано чи продано. При цьому на кожну одиницю має бути виготовлено ярлик і вказано його собівартість. Недолік цього методу - одинакові запаси облічуються за різною вартістю. Метод ідентифікованої собівартості не залежить від дати оприбуткування запасів.
Метод ціни продажу, суть даного методу полягає в тому що оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів. Застосовується підприємствами що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрати ціни регулярно переглядається. Цей метод застосовують промислові підприємства, з технічних причин не можуть достовірно визначити фактичне витрачання запасів (передусім рідких, газоподібних, сипких матеріалів).
Вартість витрачених запасів визначається за допомогою розрахунку:
Собівартість реалізованих товарів = продажна вартість реалізованих товарів - суму реалізованої торгівельної націнки;
Сума реалізованої торгівельної націнки = продажна вартість реалізованих товарів х середній % торгівельної націнки / 100 %
Середній % торгівельної націнки = (ЗТНц+НТНц) / (ЗТПВ + НТПВ) х 100%,
де: ЗТНц - сума залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця; НТНц - отримання торгівельних націнок у звітному місяці; ЗТПВ - залишок товарів на початок по продажній вартості; НТПВ - надійшло у звітному місяці товарів за продажною вартістю.
Вартість залишку визначається розрахунковим шляхом. Метод ціни продажу не залежить від дати оприбуткування запасів.
Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари.
При відпуску запасів у виробництво, продажу чи вибутті оцінка їх може здійснюватися ще за такими методами:
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
нормативних затрат.
Метод середньозваженої собівартості. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці не залежно від ціни придбання. Облік по партіях не ведеться.
При розрахунку ціни вибуття, при періодичній оцінці беруться до уваги в?/p>