Економічна система. Способи і типи суспільного виробництва
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Робоча сила як особистий фактор виробництва невідємна від особи працівника, вона є надбанням кожного працездатного індивіда і знаходиться в його індивідуальній власності. Робоча сила може продуктивно використовуватися безпосередньо самим її володарем у власній виробничо-господарській діяльності або ж у законодавчо встановленому порядку відчужуватися в тимчасове користування іншими юридичними (або фізичними) особами у формі найму.
Предмети споживання спочатку привласнюються виробничо-господарськими осередками за місцем їх виробництва. За допомогою відчуження і вторинного привласнення вони надходять безпосередньо до споживача.
Розширення сфери розумової праці і збільшення маси його продукту зумовило його зростаюче значення. Обєктами інтелектуальної власності можуть бути твори мистецтва, науки, літератури, науково-технічні розробки, винаходи, відкриття, раціоналізаторські пропозиції, а також фірмові знаки.
В економічному змісті власності слід розрізняти дві сторони: матеріально-речовинну (обєкти власності) і соціально-економічну (відносини між людьми у звязку з їх привласненням). Окремою проблемою є юридичне оформлення вказаних відносин.
Разом з тим, хоча власність і привласнення нерозривні, не слід їх повністю ототожнювати. Привласнення ширше поняття. Воно виражає обєктивний процес перетворення предметів і явищ природи, їх властивостей у реальні компоненти життєдіяльності всіх економічних субєктів (суспільства, окремих колективів, сімей і кожного індивіда). Але привласнення в такому широкому сенсі завжди здійснюється у формі певних суспільних відносин між людьми. Основу цих відносин саме і утворюють відносини власності.
Власність на засоби виробництва є основою економічної системи. Зазначимо, що економічна система включає суспільне виробництво як ціле, тобто весь спосіб виробництва. Поняття економічна система використовується насамперед для позначення сукупності обєктивних виробничих відносин. Оскільки виробничі відносини вельми різноманітні, то економічна система визначається, перш за все, пануючими в даних конкретних історичних умовах специфічними виробничими відносинами. Таким вузловим елементом є власність на засоби виробництва.
По-перше, відносини власності на засоби виробництва виявляються, розгортаються у всій системі виробничих відносин.
По-друге, відносини власності пронизують всі фази відтворення
(і розподіл, і обмін, і споживання).
По-третє, на основі відносин власності формується соціальна структура суспільства.
Ключовою проблемою власності є проблема реалізації. Реалізація власності фактичне привласнення, тобто отримання життєвих благ на підставі власності.
Економічні форми реалізації власності:
1) розвиток виробництва для задоволення системи виробничих і особистих потреб суспільства;
2) підвищення ефективності виробництва;
3) зростання суспільного багатства.
Соціальні форми реалізації власності:
- підвищення рівня задоволення потреб (матеріальних і духовних) членів суспільства;
- повніший розвиток потенційних здібностей особи.
Рівні реалізації власності:
1) все суспільство (державна власність);
2) регіональний рівень (муніципальна власність);
3) виробничий рівень в особі окремої групи, індивіда (акціонерна, приватна власність).
Власність функціонує і реалізується в процесах:
- володіння або фактичного володіння її обєктами;
- користування або вилучення з обєктів корисних властивостей;
- розпорядження або визначення долі її обєктів.
Невідємними атрибутами права власності є: право володіння, право користування і право розпорядження.
Право володіння означає господарське володіння річчю. Володіння повязане з фактичним використанням обєктів привласнення і частковим привласненням результатів діяльності.
Право користування економічні відносини, повязані з вилученням з матеріальних благ корисних властивостей. Це відношення між людьми в процесі реалізації споживної вартості речей (засобів виробництва).
Право розпорядження означає можливість визначати долю матеріальних благ (подарувати, продати, обміняти, заповідати, знищити тощо). З економічної точки зору реалізація повного привласнення це управління обєктами привласнення.
Існують дві основні форми власності: державна і приватна. Їх взаємодія породжує проблему так званих змішаних, похідних, гібридних або симбіозних утворень. На основі базових форм власності шляхом обєднання майна виникають і функціонують різні змішані форми власності, зокрема за участю іноземних громадян і юридичних осіб.
Державна власність функціонує у складі загальнодержавної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць, або комунальної.
Обєкти загальнодержавної власності (окрім специфічно державних) це майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради, Президентських структур, Кабінету Міністрів та інших створюваних ними державних органів, майно збройних сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні обєкти, єдина енергетична система країни, система транспорту загального користування, звязку та інформації загальнодержавного значення, кошти державного бюджету, майно основної мережі вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, майно державних підприємств, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її е?/p>