Економіка інтелектуальної власності
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
льних активів підприємства, сприяють його процвітанню і функціонують як повноправні обєкти власності.
- Випадки, коли необхідно визначати вартість прав на обєкти інтелектуальної власності
Вартість є однією з основних ознак товару. Щоб продати права на обєкти інтелектуальної власності чи використати їх у власному виробництві, необхідно визначити їхню вартість.
Відповідно до Міжнародних стандартів оцінки (МСО-1, МСО-4) розрахунки вартості прав на обєкти інтелектуальної власності можуть виконуватися при визначенні:
- оподатковуваної бази майна підприємств;
- вартості виключних прав, переданих на основі ліцензійного договору чи договору про їхню переуступку;
- вартості обєктів інтелектуальної (промислової) власності, що вносяться до статутного капіталу підприємства;
- розміру компенсації що необхідно виплатити згідно з чинним законодавством правовласнику за порушення його виключних (майнових) прав на обєкт інтелектуальної власності.
Необхідність оцінки вартості прав на обєкти інтелектуальної власності виникає також при постановці їх на бухгалтерський облік, приватизації, страхуванні, передачі у заставу з метою отримання кредиту, банкрутстві підприємства тощо.
Потреба в оцінці вартості інтелектуальної власності виникає у звязку з:
- визначенням бази оподаткування в процесі придбання та продажу обєктів інтелектуальної власності;
- здійсненням корпоративних операцій, повязаних з емісією (ремісією) статутних фондів господарських товариств;
- визначенням вартості виключних прав, що передаються на підставі договору купівлі-продажу обєктів інтелектуальної власності чи ліцензійних договорів на право використання таких обєктів;
- визначенням розміру компенсації (розміру відшкодування), яку потрібно сплатити відповідно до діючого законодавства власнику інтелектуальної власності за порушення його виключних прав;
- внесенням обєктів інтелектуальної власності при здійсненні інноваційних чи інвестиційних проектів;
- поширенням ринків збуту (шляхом надання франшизи (межі відхилення кількості поставленого товару від зазначеного у договорі) та ін.);
- організацією страхування;
- передачею інтелектуальної власності під заставу з метою отримання кредитів;
- визначенням збитків, отриманих неправомірним використанням обєктів інтелектуальної власності;
- банкрутством підприємства у процесі його ліквідації з метою задоволення позивів кредиторів;
- проведенням приватизації (відчуження) державного майна.
За своєю сутністю обєкти інтелектуальної власності не мають неуречевленої форми, тому їх вартість не визначається з використанням традиційних показників, що застосовуються при здійсненні оцінки матеріальних обєктів. Світовий досвід показує, що питання адекватної ціни складне як практично, так і теоретично. Ймовірність та субєктивність у такій оцінці очевидна, що потребує залучення до розрахунку вартості інтелектуальних обєктів більш удосконаленого методичного інструментарію.
При цьому слід зазначити, що розрахунки вартості обєктів інтелектуальної власності здійснюються для певних цілей і не можуть бути використані для інших.
- Підходи до визначення вартості прав інтелектуальної власності
Прийоми, що застосовуються для визначення вартості прав на обєкти інтелектуальної власності, можна розділити на три групи; підходи, методи і методики. Підходи дають принципи визначення вартості. Методи визначають процедуру розрахунку вартості. Методики розглядають застосування того чи іншого методу стосовно конкретних обєктів інтелектуальної власності та конкретних цілей розрахунку.
Визначення вартості прав на конкретний обєкт інтелектуальної власності у конкретному випадку їхнього використання є досить складною процедурою й у кожному випадку вимагає унікального рішення задачі. Однак при усьому різноманітті таких випадків існує три загальновизнаних підходи до визначення вартості прав на обєкти інтелектуальної власності: витратний підхід, порівняльний (ринковий) підхід, дохідний підхід.
Витратний підхід (підхід на основі активів) заснований на припущенні, що вартість обєкта інтелектуальної власності дорівнює вартості витрат на його створення, доведення до робочого стану й амортизацію. Цей підхід до розрахунку вартості влаштовує покупця, тому що він може документально відстежити витрати на створення обєкта інтелектуальної власності і, таким чином, переконатися, що ця вартість виправдана. Але він не вигідний для продавця, оскільки останній одержить суму, рівну тільки понесеним витратам на створення обєкта інтелектуальної власності, тобто без прибутку.
Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості прав на обєкти інтелектуальної власності припускає використання прийому порівняння продажів. Сутність підходу полягає в порівнянні обєкта, що оцінюється, з аналогічними по призначенню, якості і корисності обєктами, які були продані на цей час на аналогічному ринку.
Цей підхід дає так звану "справедливу ціну", тобто таку ціну, за яку продавець, який володіє інформацією про ринкову вартість аналогічних обєктів, готовий продати обєкт інтелектуальної власності, а покупець, який також володіє повною інформацією про обєкт інтелектуальної власності і ринкову вартість аналогічних об