Економіка бджільництва
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
колективних, державних і міжгосподарських підприємств було одержано понад 10,2 тис т меду, з них 5,8 тис т товарного. Крім того, від бджільництва було одержано 733 т воску, 32,3 тис роїв та багато інших продуктів.
У передових господарствах валовий збір меду на одну бджолосімю становить 40 60 кг, що в 2,5 4 рази перевищує середню продуктивність бджільництва по краіні. Нині виробляється близько 20 сортів меду високої якості. У виробництві меду та іншої продукції бджільництва найбільша частина господарств Лісостепу і Степу.
Бджільництво розвивається за такими напрямками:
- медотоварний,
- запилювально-медовий,
- запилювальний (при вирощуванні культур закритого грунту),
- розплідницький (виведення маток і формування пакетів бджіл),
- комплексний.
Ці напрями в спеціалізації бджільництва мають свої характерні особливості в організації галузі, обліку виробничих витрат на пасіці та методиці обчислення собівартості продукції.
У господарствах України переважає запилювально-медовий напрям бджільництва. Кількість сімей бджіл на пасіках і бджолофермах колгоспів і держгоспіввизначається, як правило, потребою в них для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур. При цьому слід виходити з таких норм: для запилення гречки, насінників багаторічних трав та ентомофільних культур, садів і ягідників требо мати 2 сімї бджіл з розрахунку на 1 га посіву або насаджень і не менш як 1 бджолосімю на 2 га посіву соняшнику, баштанних та овочевих культур.
У багатьох господарствах пасіки дрібні і малопродуктивні, бджіл недостатньо використовують для запилення сільськогосподарських культур, а спеціальних медоносів здебільшого не висівають. Це обмежує кормову базу бджільництва і можливості його розвитку. Особливої шкоди розвитку галузі завдають існуюча практика і не досконала технологія застосування гербіцидів, пестицидів та інших засобів боротьби з бурянами, хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур.
2.Економічна ефективність виробництва продукції.
Дальший розвиток бджільництва в різних категоріях господарств країни зумовлює необхідність визначення його економічної ефективності і факторів, які найбільшою мірою формують її рівень. Економічна ефективність бджільництва характеризується системою таких показників:
- виходом валового і товарного меду з розрахунку на одну бджолосімю,
- затратами праці на 1 ц меду,
- вартістю валової продукції бджільництва на одного середньорічного працівника,
- собівартістю одиниці продукції і ціною її реалізації,
- прибуток,
- рівень рентабельності.
Внаслідок недостатньоі забезпеченості бджільництва кормовими ресурсами продуктивність бджолосімей у сільськогосподарських підприємствах зростає дуже повільно і нестабільно. У 1992 р в колективних і державних сільськогосподарських підприємствах було досягнуто найбільшого рівня продуктивності бджільництва. Валовий збір меду з розрахунку на одну бджолосімю, наявну в період медозбору, становив 13,2 кг, з них 7,8 кг товарного.
Економічна ефективність виробництва меду в колективних і державних сільськогосподарських підприємствах України
ПоказникРік199019911992Одержано меду від бджолосімї,кг12,011,913,2У тому числі товарного5,15,67,8Затрати праці на 1 ц меду, люд/год274,2287,5309,3Повна собівартість 1 ц, крб603,881203,429663,75Ціна реалізації 1 ц, крб462,741262,1911543,61Рівень рентабельності, %Збиток4,919,4Виробництво меду в багатьох господарствах визначається високою трудомісткістю. У 1992 р затрати праці на виробництво 1 ц меду в середньому становили 309,3 люд/год. Порівняно вищий рівень продуктивності праці на бджолофермах міжгосподарських підприємств, де затрати праці на 1 ц становили 272,7 люд/год, або на 35,6 люд/год менше.
Основною причиною високої трудомісткості виробництва продукції бджільництва в сільськогосподарських підприємствах є низька продуктивність бджолосімей на пасіках і бджолофермах. Якщо збільшити валовий збір меду з розрахунку на одну бджолосімю до 20 30 кг, затрати праці на виробництво 1 ц меду можуть становити 60 90 люд/год при такому самому рівні механізації виробничих процесів.
Особливості бджільництва як галузі сільськогосподарського виробництва зумовлюють специфіку визначення його економічної ефективності. Так, бджільництві запилювального і запилювально-медового напрямів, продукція, одержана в результаті підвищення врожайності запилених бджолами сільськогосподарських культур, у доход галузі не зараховується. У звязку з цим всі витрати по бджільництву запилювального напряму, крім вартості меду, воску, плідних маток, роїв та іншої побічної продукції, відносять на обпилювані сільськогосподарські культури і багаторічні насадження.
У бджільництві опилювально-медового напряму на обпилювані культури відносять 20 40 % загальної суми витрат, а на плодові насадження, посіви конюшини і люцерни на насіння 40 60 % залежно від величини площ та рівня їх урожайності. Решту витрат відносять на собівартість продукції бджільництва, розподіляючи їх пропорційно до вартості окремих видів продукції за цінами реалізації.
Розроблена методика передбачає обчислення собівартості продукції бджільництва меду, воску, роїв, маточного молочка, плідних і неплідних маток, прополісу та інше. Собівартість продукції бджільництва в господарствах постійно зрастає.
Усільськогосподарських підприємствах бджільництво нині низькорентабельне. Виробництво меду в го