Екологічне нормування забруднень

Информация - Экология

Другие материалы по предмету Экология

ову оцінки та забезпечення раціонального використання води у галузях економіки (поточні технологічні нормативи використання води для існуючого рівня технології; перспективні технологічні нормативи використання води з урахуванням досягнень на рівні передових світових технологій).

Основна нормативна вимога до якості води у водних обєктах це дотримання встановлених ГДК, тобто групи екологічних стандартів, які оцінюють стан навколишнього середовища в цілому. Допустимі концентрації у воді речовин, які містяться у природних водах або у водах, які додаються в процесі обробки, не повинні перевищувати норм, вказаних у табл. 2.

 

Таблиця 2.Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у питних водах

Речовина ГДК, мг/л Бензопірен 0,000005 Алюміній залишковий 0,5 Ртуть 0,0005 Свинець 0,03 Кадмій 0,001 Мишяк 0,05 Бензол 0,5 Берилій 0,0002 Діоксин 0,000035 Срібло 0,005 Нітрати 45,0 Бензин, гас 0,1 Хром, нікель, мідь, молібден, вольфрам 0,01 Уран 1,7 Радій-226 1,2 10-10 Стронцій-90 2,0 Ю10

Нормування забруднювачів у ґрунті. Нормування здійснюється за такими напрямами:

- вміст шкідливих речовин в ґрунті на сільськогосподарських угіддях;

- накопичення токсичних речовин на території підприємства;

- забруднення ґрунтів у житлових районах.

Значення ГДК деяких речовин в ґрунтах наведено в

табл. 3.

 

Таблиця 3 Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у ґрунтах

Речовина ГДК, мг/ кг Бензопірен 0,02 Свинець 20,0 Кадмій 1,0 Ртуть 2Д Бензол, толуол 0,3 Нітрати 130,0 Мідь 3,0 Нікель 4,0 Цинк 23,0 Сірка 160,0 Сірководень 0,4 Фтор 10,0 Хлорофос 0,5 Карбофос 2,0 Хлорамін 2,0 Метафос 0,1 Гексахлоран 1,0

Для контролю за якістю ґрунтів використовують допустимі залишкові кількості (ДЗК) пестицидів, нітратів, фосфатів, а також; наявність важких металів поблизу великих міст у ґрунті, харчових і кормових продуктах, виражаючи ці величини у грамах чи міліграмах на 1 кг маси ґрунту чи продукції.

2. Контроль шумових, вібраційних та електромагнітних забруднень

 

Під шумом розуміють усі неприємні й небажані звуки та їх поєднання, які заважають нормально працювати, сприймати необхідні звукові сигнали, відпочивати. Шум одна з форм фізичного (хвильового) забруднення природного середовища. Адаптація до нього практично неможлива. Шумове забруднення підлягає обовязковому жорсткому контролю.

Звукові хвилі, або звук, це механічні коливання, які поширюються у твердих, рідких і газоподібних середовищах. До найважливіших фізичних характеристик звуку належать: швидкість, звуковий тиск, інтенсивність звуку та його спектральний склад. У звязку зі слуховими відчуттями, що викликаються чутними звуками, користуються такими характеристиками, як гучність звуку, його висота й тембр.

Інтенсивність, або сила, звуку визначається зміною звукового тиску в навколишньому повітряному середовищі (це енергетична характеристика), а гучність звуку, тобто міра сили слухового відчуття, залежить також і від частоти звуку. Звуковий діапазон частоти, який сприймає вухо людини, становить 16 Гц20 кГц (чутний звук). Звукові коливання з частотою, нижчою за 16 20 Гц, називають інфразвуковими, вищою за 20 кГц ультразвуковими.

Спектр це складові звуку, прості гармоніки коливань, які мають певну частоту, фазу та амплітуду.

Рівень звукового тиску виражає сукупний тиск складних звуків, а октавні слухові рівні визначають частину різних частотних смуг спектра.

Для визначення рівня звукового тиску розроблено логарифмічну шкалу, кожен ступінь якої відповідає зміні інтенсивності шуму в десять разів і називається белом (Б) на честь винахідника телефона американського вченого А. Белла. На практиці використовують зручнішу одиницю децибел (дБ), яка в десять разів менша від бела. Для вимірювання інтенсивності шуму розроблено спеціальні прилади шумоміри.

Збільшення якоїсь частоти вдвоє сприймається нами як підвищення тону звуку на певну величину (октаву). Звичайна розмова між людьми ведеться в межах частот 250 Гц10 кГц та інтенсивності звуку приблизно 3060 дБ.

Як і для хімічних забруднювачів, установлено нормативи шумів. Допустимим вважається такий шум, тривала дія якого не спричинює зниження гостроти сприйняття звуку й забезпечує задовільну розпізнаваність мови на відстані 1,5 м від того, хто говорить. Допустимі межі в різних мовах становлять 45-85 дБ.

Унормовано також шумові характеристики місць перебування людей. Наприклад, рекомендуються такі діапазони звукового тиску всередині приміщень: для сну, відпочинку 3045 дБ; для розумової праці 4555; для лабораторних досліджень, роботи з персональним компютером 5065; для виробничих цехів, магазинів, гаражів 5670 дБ.

Шум тим небезпечніший, чим вища тональність звуків. Так, низькочастотні шуми навіть до 100 дБ особливої шкоди органові слуху не завдають, а високочастотні стають небезпечними вже за рівня 7580 дБ.

Останнім часом проблемі шуму надають великої ваги. Є багато способів боротьби з ним: використання шумопоглинальних екранів, фільтрів, матеріалів, зміна технології виробництва, запровадження безшумних механізмів і деталей, зміна режиму, динаміки та особливостей транспортних потоків у містах.

Вібрації це механічні коливання, що виникають під час роботи різних технічних пристроїв, вузлів, агрегатів. У техніці розрізняють корисну й шкідливу вібрації. Корисна вібрація збуджується навмисне спеціальними вібраційними машинами й використовується, наприклад, під час укладання бетону, трамбування, штампування й т. д. Шкідлива вібрація ви?/p>