Егоцентризм в підлітковому і юнацькому віці
Контрольная работа - Психология
Другие контрольные работы по предмету Психология
ся з тими, що перечать їх вимогам думками і поведінкою дорослих. Але в новій, незнайомій обстановці, таке дитя втрачається, як тільки розуміє і бачить, що засвоєні їм з дитинства прийоми взаємодії на рідних не лише не діють, але і натрапляють на опір і відсіч.
Невтручання - ще одна тактика родинного виховання, яку не можна вважати вдалою в сенсі її впливу на розвиток якостей особи. Ця тактика виявляється в незалежному співіснуванні дорослих і дітей. Бажаючи дати дітям можливість для самостійності і отримати більше вільного часу для себе, батьки ухиляються від активного втручання в справи дітей навіть коли це необхідно. Відчуття і переживання дітей вони вважають не заслуговуючими серйозної уваги і не схильні в цих випадках витрачати свої душевні сили на те, що для них не значимо. В результаті індивідуалізм батьків, що вважають, що у дітей свої проблеми, а у нас свої обертається розвитком у дітей душевної черствості, відособленості і егоцентризму.
Якщо диктат або опіка відрізняються вираженою домінантністю позиції одного з учасників родинної взаємодії, то невтручання не дає дитяті достатніх орієнтирів і понять для визначення своєї позиції по відношенню до інших.
Мабуть, лише тактика співпраці з її демократичним стилем керівництва поведінкою дитяти, з узгодженням думок членів родинного колективу, з моральною підтримкою і зміцненням віри у дитяти у власні сили, з довірою, заохоченням, добротою, увагою і турботою створює умови, оптимальні для розвитку особи. Використання батьками методу переконання, а не примусу при розподілі домашніх робіт, прояв засмучення при неуспіхах або нетактовній поведінці, неправильному вчинку дитяти, розяснення і пробудження гуманних відчуттів до інших дають нормальне співвідношення оберненості дитяти на себе, свої бажання і можливості, відчуття, прагнення, потреби інших людей.
На жаль, в міських сімях тактика співпраці у вихованні дитяти використовується не частішим, ніж в кожній пятій сімї.
У найбільшій мірі егоцентризм є наслідком опіки. Дана тактика не створює обєктивних умов для дитяти, коли він повинен відчути, що з рідними потрібно вважатися. Друге місце в списку розділяють диктат і невтручання.
Вірогідність розвитку егоцентризму високого рівня у підлітків в сімї, в якій використовується тактика співпраці, в 2 рази менше, ніж при диктаті і невтручанні і майже в 3 рази, чим при опіці.
Чинник сімї не єдиний, який впливає на розвиток особи. Сильною умовою, що впливає на розвиток, стає колектив однолітків, групи шкільного спілкування і приятелі.
Однолітки, друзі більш старшого або рідше молодшого віку, приятелі по навчанню або вільному проведенню часу зявляються у підлітків унаслідок тренування умінь знаходити контакт і ладнати з людьми. Первинні навики у використанні тих або інших способів звернення, що зявилися під впливом виховних дій рідних, грають і у встановленні міжособових стосунків з однокласниками, хлопцями поза школою, важливу роль. Замкнутість, соромязливість, боязкість, деколи виникають з незнання простих прийомів знайомства, поганого соціального орієнтування і невміння сприйняти зустрічне бажання спілкуватися в іншого. Замість того, щоб бути уважним до того, з ким підліток хотів би познайомитися і подружитися, він виявляється зануреним в свої переживання, викликані сумнівами в тому, захочуть чи ні прийняти його як приятеля. Такі стани невпевненості типові для тих, хто піддається критиці, всіляким зауваженням, обсмикуванням, з боку батьків. Навпаки, діти, яким рідні постійно загрожують, які звиклися командувати удома, намагаються відтворювати тон і способи звернення, відпрацьовані в сімї, в спілкуванні з однолітками. Якщо їх товариші мають ті ж схильності, то виникають конфлікти. Тому несприятливі міжособові стосунки, будучи самі викликані деколи егоцентричністю школярів, перетворюються на чинник, сприяючий егоцентризму.
Зустрічаються випадки, коли висока егоцентричність підлітків поєднується з позитивними стосунками до них однолітків. Наприклад, староста класу, коли позиція відповідального за суспільну роботу стала звичною для всіх. У однокласників через ефект ореолу тримається висока думка про здібності свого однолітка і вони не намагаються оспорювати його позицію або вступати в спори по тому або іншому приводу. Звичка бути виконавцями в одних і звичка командувати у шкільних активістів закріплюються з молодших класів і рідко міняються при стабільному складі класу. Вчителі рідко помічають умови, що створилися, і однобічність в розвитку учнів. Схильність до домінування, упевненість в своїй правоті виявляються в командирському тоні, в зневазі до думок товаришів, в прагненні підпорядкувати їх своїй волі. Все це сприяє безкомпромісності, але не учить співпраці. Із-за високої самооцінки і недооцінки ролі однолітків у підлітка складається своєрідна мотиваційно - потребнісна і смислова сфера особи, яка відрізняється егоцентризмом. Цей егоцентризм у свою чергу стає регулювальником стосунків з людьми.
У дитячому віці спілкування хлопчиків і дівчаток контролюється дорослими. Младшеклассников вчителя спеціально учать зрозуміло говорити, хоча, як помічає Н.А. Головань: І першокласникові, і учневі третього класу важко представити себе на місці слухача, визначити міру його обізнаності про предмет повідомлення, співвіднести вміст і мовну форму з типом слухача
Цікаво відзначити, що в молодшому під?/p>