Евакуація і мобілізація Вінничини в роки Великої Вітчизняної війни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Вступ
У нескінченному плині історії тільки час відокремлює головне від другорядного, дрібязкового, загальнолюдське від особистого. Для учасників і сучасників другої світової, складовою частиною якої була Велика Вітчизняна війна, головним стало все страх смерті, благородний гнів, лихоліття тяжких випробувань і безмежна радість перемоги. Для українського народу війна розпочалася значно раніше Великої Вітчизняної ще з вересня 1939 року. Двічі прокотилася вона вогненим смерчем Україною. Блискавкою пронизала серця і долі, опалила кожну сімю та оселю, кожне життя. Її правда ніколи не полишить нас. Саме тому війна й досі не закінчилася для багатьох. Для фронтовиків вона у спогадах, ранах і нагородах, які дотепер знаходять своїх героїв. Для вдів, матерів, дітей, усіх тих, хто не дочекався рідних з далеких фронтів, вона у скорботі й надії дізнатися про місце їхньої:загибелі і поховання.
Для всіх нас війна вічно у незгасимій памяті.
Понад 40 місяців з червня 1941 по жовтень 1944 року палахкотіла на українській землі Велика Вітчизняна, лилася кров, плюндрувалися матеріальні й культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані добровольці, чоловіки й жінки, робітники й селяни, комуністи та безпартійні, атеїсти і віруючі. На захист рідної землі стали всі, навіть діти ворогів народу, молодь, якій судилося дивом вижити в голодному 1933 році, вязні сталінських таборів.
Архівні документи свідчать, що мобілізовані прагнули якнайшвидше потрапити на фронт. Вони відмовлялися проходити медичну комісію і рвалися в бій. Колгоспник Максим Сандул із с. Підлісіївки Ямпільського району у своєму виступі на мітингу заявив: У моїй сімї 7 чоловік. Щоб їх захистити від німецько-фашистських загарбників, я йду до Червоної Армії і вимагаю негайної відправки на фронт…
1. Мобілізація сил трудящих на відсіч ворогові
22 червня 1941 року мирну працю радянських людей перервав віроломний напад на нашу Батьківщину фашистської Німеччини. Розгорнулася небувала за своїми масштабами битва між ударними силами імперіалізму і першою в світі соціалістичною державою.
В цій війні, говориться у постанові ЦК КПРС Про 30-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 19411945 років, вирішувалася доля першої в світі соціалістичної держави, майбутнє світової цивілізації, прогресу і демократії.
Організатором і натхненником самовідданої боротьби радянського народу проти німецько-фашистських загарбників, справжнім творцем Перемоги стала ленінська Комуністична партія. Центральний Комітет партії був бойовим штабом, який здійснював повсякденне політичне і стратегічне керівництво країною і Збройними Силами, координував зусилля фронту і тилу, організовував і спрямовував масовий партизанський рух і діяльність нашого підпілля в тилу ворога, підкреслює член Політбюро ЦК КПРС, міністр оборони СРСР, Маршал Радянського СоюзуД.Ф.Установ.
Спираючись на ленінське вчення про захист соціалістичної Вітчизни, Центральний Комітет партії і Радянський уряд розробили бойову програму мобілізації всіх сил країни на розгром ворога.
В директиві від 29 червня 1941 року партійним і радянським організаціям прифронтових областей РНК СРСР і ЦК ВКП(б) показали всю складність і небезпечність становища, яке створилося на початку війни, закликали комуністів, всіх трудящих покінчити з благодушністю, безтурботністю, настроями мирного часу, ще тісніше згуртуватися навколо партії, перетворити країну в єдиний бойовий табір. Ці положення містилися і були розвинуті у промові голови
Державного Комітету Оборони й. В. Сталіна від 3 липня 1941 року, в наступних рішеннях партії і уряду.
Величезне мобілізуюче значення мали лозунги партії: Все для фронту, все для перемоги!, Всі сили на розгром ворога! Вони стали непорушним законом життя і діяльності радянського народу.
На заклик партії разом з усіма трудящими країни до смертельного двобою з фашистськими ордами став і волелюбний український народ, очолюваний Центральним Комітетом КП(б) У. Самовіддану й героїчну боротьбу трудящих Вінницької області очолила обласна партійна організація. На початку війни вона налічувала в своєму складі понад 20 тисяч комуністів, обєднаних у 1629 первинних партійних організаціях, 123 кандидатських і партійно-комсомольських групах.
Керуючись вказівками ЦК ВКП(б), при безпосередній допомозі ЦК КП(б) У обком, міськкоми і райкоми партії всю партійно-політичну роботу в масах підпорядковували єдиній меті мобілізації всіх сил на боротьбу з ворогом, збереженню народного добра.
Інформація про хід мобілізації в Крижопільському районі
30 червня 1941р.
1. С получением телеграммы о мобилизации 22. 19 [41] [г.] к 24 часам были вручены пакеты всем мобисполнителям. К 5 часам 23. VI. повестками были оповещены все военнообязанные, подлежащие мобилизации. Оповещение произведено четко и никаких ненормальностей не было.
2. Сборный и приемосдаточные пункты работу начали 23. VI. [в] 9.00 часов, никаких перебоев не было. Аппарат пунктов был укомплектован полностью и работал без перебоев. Явка на пункты людей была организована удовлетворительно, случаев уклонения от явки не было…
3. Подали заявления о добровольном вступлении в ряды Красной Армии 10 человек, из них: коммунистов 2, комсомольцев 4, женщин 3.
4. Все Наряды на людей, гужевой и автотранспорт выполнены полностью.
5. Райсобесом в первый день мо?/p>